Лаванда лікарська – Лаванда вузьколиста

Загальні назви: Лаванда, лаванда лікарська, лаванда вузьколиста, лаванда справжня, шпікрат, дева́ндул, дюленка, шпікандр, англійська лаванда, Lavandula angustifolia, English lavender, true lavender, fine lavender, common lavender, латинські й міжнародні синоніми

Латинська назва: Lavandula angustifolia

Походження: Європа

Короткий вступ

Лаванда полюбляє сонячні місця і добре дреновані ґрунти. Цю чудово ароматну квітку можна виростити з насіння методом попередньої пророщення на вологій ваті. Простіше ж отримати живець та пустити його у воду для вкорінення, після чого висаджувати у ґрунт. Для рясного і гарного цвітіння лаванду потрібно регулярно підстригати у період із травня по вересень. Вважається, що лаванда морозостійка, але краще на зиму прикривати її ялиновим гіллям.

Детальний опис

Бальзам для втомлених нервів!

Ботанічна інформація

Лаванда – напівкущ до 50 см заввишки. Має дерев’янисті стебла з цільними, прилеглими, сірувато-повстяними листками, що містять ефірні канали, саме вони відповідають за п’янкий, заспокійливий аромат цієї рослини. Листки зі споду мають дрібні темні цяточки – місця накопичення ефірних масел. Суцвіття лаванди – це дрібні губасті фіолетові квітки, зібрані у колос. Плід лаванди – маленькі горішки.

Походження та поширення

Лаванда лікарська походить із Середземномор’я та найкраще почувається у сухих, теплих регіонах.

Використання / дозування

Лаванда вузьколиста насамперед заспокоює нервову систему, сприяє зниженню артеріального тиску, гармонії емоційного стану та полегшує засинання. Також лаванда стимулює травлення: знімає спазми кишківника, посилює перистальтику та секрецію травних ферментів. Часто використовується у сумішах із іншими рослинами, взаємно підсилюючи дію одна одної. Особливо популярні інгаляційні збори, котрі полегшують дихання при нежитю, вологому чи сухому кашлі. Лаванда заспокоює подразнену слизову та зволожуючи її, сприяє відкашлюванню. Вона корисна і при простудах, і після травм, вивихів, розтягнення м’язів – незамінна у домашній аптечці. Лавандова олія використовується при нервових розладах, істерії, мігрені.
Варто згадати і про цілющу дію лавандового чаю при астмі, шлункових кольках. Для зовнішнього застосування лаванди ідеально підходять ванни – прискорює загоєння важкозагоюваних ран, забезпечує антибактеріальну дію.

Активні речовини

Лаванда зобов’язана своєму чарівному аромату та антисептичним властивостям саме ефірній олії. Основні компоненти олії: гераніол (присутній також у троянді), а також дубильні речовини, барвники та гіркоти. У квітках лаванди міститься більше ефірної олії, а у стеблах – більше дубильних речовин.

Традиційне дозування

Для швидкого заспокоєння при стресі лавандову олію втирають у скроні круговими рухами. Як седативний засіб можна приймати ефірну олію лаванди внутрішньо по 2–10 крапель, запиваючи великою кількістю рідини. Для лікування подразнень шкіри або ревматизму рекомендуються ванни з настоєм трави лаванди: 5 столових ложок трави на 1 літр окропу, настоювати півгодини. Для приготування чаю: 2 чайні ложки залити 250 мл окропу, настояти 15 хвилин, відцідити – пити протягом дня повільно, маленькими ковтками.

Лавандова олія:

Сухі квіти лаванди висипають у чисту банку під самий край та заливають олією (наприклад, мигдальною). Настоюють тиждень у теплому місці, періодично збовтуючи. Через тиждень проціджують олію, замінюють квіти на нові сухі, заливають вже настояною олією і повторюють процедуру 2–3 рази. Готову лавандову олію використовують так само, як і в попередніх рецептах.