Лапачо – Табебуя імпетігінозна

Загальні назви: Лапачо, ляпачо, кора лапачо, інкський чай, чай Інків, пурпурове лапачо, Кебрачо, Табебуя гептафілла (Tabebuia heptaphylla), Табебуя іпе (Tabebuia ipe), Табебуя імпетігінозна (Tabebuia impetiginosa), Табебуя пальмері (Tabebuia palmeri), Табебуя авеланеда (Tabebuia avellanedae), Текома іпе (Tecoma ipe), Трампет буш, Іпе, іпе рохо, іпес, Тахібо (Taheebo), Ебен’є з Гвіани (Ébénier de Guyane), Хандроантус (Handroanthus), Бігонія (Bignonia), Пау д’Арко (Pau d’Arco), Pau d'Arco, Trumpet bush, Purple Lapacho, Quebracho, Taheebo, міжнародні та латинські синоніми.
Латинська назва: Tabebuia impetiginosa
Походження: Південна Америка
Короткий вступ
Лапачо росте у дикій природі Південної Америки. Комерційно використовується завдяки особливо міцній деревині. Розмножується насінням. У нашому кліматі деякі різновиди лапачо можливі для вирощування як кімнатна рослина.
Детальний опис
Лапачо – кора південноамериканського дерева, яку тубільні племена називають «дерево богів». Завдяки сприятливому впливу на організм лапачо посідає провідне місце серед фітотерапевтичних чаїв у всьому світі.
Ботанічна інформація
Лапачо або Табебуя імпетігінозна (Tabebuia impetiginosa) – дерево з тропічних регіонів Південної Америки. Висота лапачо сягає 10–25 м, дерево має гладку кору й надзвичайно міцну деревину, стійку до гниття та хвороб. У рідних місцях це цінується у будівництві, а самі дерева можуть досягати віку до 700 років. Квіти лапачо блакитно-фіолетово-рожевих відтінків, є комахоїдними. У традиційній медицині використовується лише внутрішня кора дерева, особливо сортів Lapacho Morado та Lapacho Colorado.
Поширення та походження
Лапачо походить з амазонських та інших тропічних лісів Південної і Латинської Америки. Згадки про вживання лапачо в Європі сягають ще доби вікінгів, які ймовірно привозили цілющу кору з океанських подорожей. Деякі види лапачо зустрічаються і в Африці, але вони не проявляють лікувального впливу. На відміну від них, дії південноамериканського дерева широко відомі і використовуються місцевими племенами з давніх часів. Зараз антиоксидантні, противірусні та антибактеріальні властивості лапачо відомі й затребувані у світі.
Використання / дозування
Початково португальська назва лапачо (Pau d’Arco) пов’язана з виготовленням мисливських луків індіанцями Південної Америки – деревина лапачо надзвичайно міцна, з неї також робили «медицину». У традиційному використанні воно застосовується для лікування широкого спектру недуг.
Одне з основних призначень лапачо – лікування широкого спектру інфекцій. Передусім це вірусні інфекції дихальних шляхів, до яких належить і грип. У народній (племенній) медицині лапачо застосовують при застудах, грипі, свинячому грипі, гонореї, сифілісі, інфекціях сечовивідних шляхів і сечового міхура, а також для боротьби з паразитарними та дріжджовими ураженнями. Традиційна медицина також включає використання при інфекційних проносах і дизентерії.
У народній терапії актуально використання лапачо при діабеті, недугах печінки, астмі, бронхіті, запаленні суглобів, грижах, опіках, анеміях, ранах, гастритах та виразках шлунково-кишкового тракту.
Антиоксидантна дія лапачо проявляється через зняття запальних симптомів, а загальний ефект оцінюється як імуностимулюючий (укріплення організму, підтримка імунітету). Вважається, що активні сполуки лапачо можуть м’яко регулювати підвищений тиск і полегшувати прояви діабету.
У Південній Америці лапачо застосовують місцево при дріжджових інфекціях. Також лапачо прикладають до опіків, трофічних виразок, артритних суглобів й інших шкірних проблем – дерматитів, екзем, псоріазу. Лапачо можна пити або робити інгаляції при астмі та алергії. У регіоні Амазонії його застосовують для заспокоєння та покращення сну.
У 1960-х роках активні речовини лапачо інтенсивно вивчали на предмет антиканцерогенної дії, фокусуючись на зупинці росту пухлин шлунка та лейкемії, й результати були доволі позитивними. Дотепер Американське онкологічне товариство відзначає лапачо як перспективний фітотерапевтичний засіб для певних видів раку та підтримку при хіміотерапії. Відомий і той факт, що активні речовини лапачо стимулюють регенерацію клітин печінки, жовчного міхура, тонкої і товстої кишки.
Лапачо вважається дуже безпечним, хоча висока доза (передозування) може призвести до нудоти, запаморочення, блювання, особливо у людей, які приймають антикоагулянти (клопідогрель, ацетилсаліцилова кислота, диклофенак, ібупрофен, напроксен, варфарин, далтепарин, еноксапарин, гепарин тощо). Також лапачо не рекомендують особам із порушенням згортання крові, вагітним та жінкам, що годують груддю, через недостатність даних.
Активні речовини
У складі лапачо виділяють дві головні речовини: лапахол і бета-лапахон. Ці сполуки здатні знищувати віруси, грибки, бактерії й паразити. Також роль відіграють флавоноїди, що забезпечують антиоксидантний ефект.
Дозування
8–12 г кори лапачо кип’ятити у 1 літрі води протягом 8–10 хвилин (важливо дотримуватись часу приготування, інакше не встигнуть виділитися всі діючі речовини). Після кип’ятіння наполягати ще 15–20 хвилин. Пити по 3 рази на день. Мелену кору приймати по 1 чайній ложці, розчиняючи у воді, 2 рази на добу. Капсули зі 100% порошком рослини – 2 капсули двічі на день, настоянку – по 20 крапель 3 рази на добу.
Увага! Лапачо розріджує кров, тому не рекомендовано при низькій згортальності крові та під час прийому антикоагулянтів (наприклад, варфарин).