Куркума довга – Curcuma longa

Детальний опис

Цілюща південноіндійська рослина, що сприяє травленню, знижує запалення й має потенціал захисту від раку.

Ботанічна інформація

Куркума довга (Curcuma longa) — багаторічна високо-галузиста трав’яниста рослина, яка може досягати до 1 метра заввишки. Для терапевтичного й кулінарного використання застосовують циліндричне, жовто-оранжеве, ароматичне кореневище. Листя куркуми чергове, овальне або еліптичне, із заостреними кінчиками та розташоване в два ряди. Основна частина листка утворює помилковий черешок і вільно переходить у гілки. Довжина листових пластин може сягати 220–240 мм, найчастіше 80–120 мм. Квіти двостатеві, з трьома білими, опушеними оцвітинами; три світло-жовтих пелюстки довжиною до 3 см зрослі в одну воронку. Основні пелюстки трилопатеві, приблизно 1–1,5 см завдовжки з загостреними кінцями. У помірних широтах куркума цвіте переважно у липні–серпні.

Поширення та походження

Батьківщина куркуми — Південна та Південно-Східна Азія, де вона росте у лісистих регіонах, найбільший експортер — Індія. Спершу куркума слугувала барвником, а з досвідом були відкриті її численні лікувальні властивості, які широко використовуються донині.

Використання / дозування

Куркума відома передусім як популярна спеція: її широко застосовують в індійській (і не тільки) кухні, але тисячоліттями вона є незамінною частиною традиційної аюрведи для підтримки здоров’я й краси. Перші згадки про куркуму в аюрведі походять з 3000 року до н.е. З Індії її цілющі властивості поширилися в стародавню Китай і звідти — по всій Азії, Європі й світу. Навіть відомий Марко Поло наводив аналогію куркуми з європейським шафраном, підкреслюючи її тонкий гіркуватий смак і яскраво-жовте забарвлення.

Куркума — не лише смачна спеція, що покращує травлення та підвищує засвоєння поживних речовин, але й рослина з надзвичайно широким спектром дії для всього організму. Вона стимулює жовчовиділення, покращує апетит та полегшує перетравлення навіть жирної їжі. На рівні ЄС куркума офіційно визнана як рослина, що сприяє оптимальному травленню, зокрема полегшує тяжке травлення. Клінічні дослідження засвідчують різницю у секреції жовчі між здоровими особами та тими, хто приймає екстракт куркуми.

У кухнях Азії куркуму використовують у пряних і солодких стравах, наприклад, у пирогах сфуф, а у Південній Індії листя рослини застосовують як обгортку для страв із рисовим борошном чи кокосом. Її насичений жовтий колір використовують для фарбування напоїв, випічки, молочних продуктів, морозива, йогуртів, тортів, желе, напоїв, цукерок, попкорну, пластівців, соусів і як ключову складову порошку карі. В окремих регіонах Індії вважають за краще вживати листя куркуми, а не порошок з кореня. У традиційній індійській медицині куркума вже тисячоліттями використовується для лікування шлункових і печінкових хвороб, локально – для заживлення виразок і ран завдяки антимікробній дії. В системах аюрведа та сиддха куркуму застосовують проти хвороб шкіри, легень, травного тракту, для зменшення болю, ран, синців, покращення функції печінки, боротьби з алергіями, кором, лишаями та екземами.

В народній медицині куркуму радять для очищення крові, покращення мікроциркуляції, зменшення ризику тромбозів, а також підтримки здоров’я серцево-судинної системи. Її також застосовують для зупинки менструальних кровотеч і зменшення післяпологового болю у животі. Існують клінічні дослідження, що підтверджують профілактичний вплив куркуми на серцево-судинні недуги, але ця тема ще потребує подальших довгострокових досліджень.

Деякі сучасні дослідження показали перспективний вплив куркуми на нервову систему та психоемоційний стан: екстракт куркуми може зменшувати прояви пригніченого настрою й емоційного дискомфорту у здорових людей і тих, хто має помірний рівень тривожності.

Куркума вже багато десятиліть відома своїми антиоксидантними властивостями, і це підтверджено численними науковими публікаціями. Вона позитивно впливає на імунітет і може використовуватися як профілактичний засіб у сезон грипу (особливо ефективна у поєднанні з імбиром). Для людей поважного віку куркума особливо корисна при проблемах із жовчним міхуром, а також для підтримки здоров’я кісток і суглобів. Вона позитивно впливає на печінку, сприяє її регенерації при хронічному прийомі ліків. Дослідження на тваринах та сучасна медицина засвідчили, що куркума сприяє зменшенню жирових відкладень у печінці — це важливо для людей з ожирінням або жировою дистрофією печінки. Рослина допомагає знижувати рівень плазмових та запасних жирів, що корисно для організму.

У косметиці куркума широко застосовується як засіб для підтримки здорової шкіри: її дію помітили і косметичні компанії, використовуючи екстракти у зволожуючих кремах й інших засобах. Препарати на основі куркуми покращують кровообіг капілярів обличчя, сприяють зменшенню целюліту, регулюють роботу сальних залоз, знімають акне, стимулюють формування колагену, забезпечують еластичність й сяйво шкіри. В Індії надзвичайно популярно вмиватися водою з куркумою для досягнення ефекту красивої та здорової шкіри.

Деякі дослідницькі роботи присвячені використанню куркуми при раку шлунково-кишкового тракту (особливо прямої кишки): деякі ефекти підтверджені, проте оптимальні терапевтичні дози для людини визначаються досі. Тому куркуму рекомендують радше як профілактичний засіб, оскільки вона підтримує організм у комплексній терапії. Дослідження тривають, зокрема щодо можливого впливу куркуми на Альцгеймерову хворобу, діабет, синдром подразненого кишечника тощо. Основна діюча речовина, куркумін, відома своїми детоксикаційними й гепатопротекторними властивостями та здатністю підвищувати рівень захисного глутатіону в клітинах, запобігаючи ушкодженню вільними радикалами.

Активні речовини

Основна біоактивна сполука куркуми — куркумін (в середньому 3,14% сухої маси), потужний антиоксидант із потенціалом протиракової дії (що потребує подальшого вивчення). Куркумін належить до куркуміноїдів, поряд з деметоксикуркуміном та бісдеметоксикуркуміном. Інші важливі складові: ефірні масла (турмерон, атлантон, зингіберен, сабінен, феландрен, альфа та бета-пінен, камфен, лімонен, евгенол, цинеол), крохмаль, білки, вуглеводи та смоли. Ефірна олія становить близько 5% від маси сухої речовини рослини.

Дозування

Традиційне дозування: порошок кореневища куркуми вживається як приправа у кількості 1 чайної ложки (близько 5 г) на добу або у капсулах (по 250–500 мг) тричі на день, найкраще під час їжі. Для вирішення проблем із жовчним міхуром чи травною системою рекомендовано приймати за 30 хвилин до їди.