Кульбаба лікарська – Taraxacum officinale

Детальний опис

Кульбаба лікарська – одна з найпоширеніших рослин України з потужними корисними властивостями.

Ботанічна інформація

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale) – багаторічна рослина, що має розетку довгих ланцетних, глибоко розсічених листків із зубчастим краєм (довжина 5–45 см, ширина до 10 см), та потужний веретеноподібний корінь. Стебло порожнисте, опушене, може бути до 70 см (зазвичай біля 40 см). Квітки яскраво-жовті, зібрані в кошики, кожна складається з понад 200 язичкових двостатевих квіток. Всі частини рослини містять молочний латекс із гіркуватим присмаком. Цвіте з квітня по серпень. Насіння – сіровато-зеленуваті сім’янки з пірамідальними ребрами й білим пушком-парашутом, що легко розноситься вітром. Кульбаба розмножується переважно апоміксисом – тобто без запилення, але може бути запилена комахами.

Поширення та походження

Кульбаба широко розповсюджена у помірному поясі Північної півкулі (Європа, Азія, Америка), натуралізувалася й у тропічних регіонах. Її батьківщиною вважають Грецію або північ Гімалаїв. Вона зустрічається від степових до тундрових і субарктичних біомів, а також у горах Нової Зеландії й Австралії, у вологих і сезонних тропіках Океанії. Зростає кульбаба на луках, узліссях, у садах, на городах, бережках доріг, часто – як бур’ян на полях. Це нітрофільна рослина – полюбляє родючі ґрунти з високим вмістом азоту. В останні десятиліття масово поширилася через зменшення випасу худоби й унаслідок удобрення сільськогосподарських угідь.

Використання / дозування

Кульбаба лікарська цінується як у народній медицині, так і на кухні – це чудова ранньовесняна салатна рослина, медонос, із якої готують вино, салати, добавки до супів, напої (чай, замінник кави), десерти. Всі частини рослини придатні до вживання. Для лікувальних цілей використовують передусім корінь (збирають ранньою весною до цвітіння), листя й траву з коренем. Корінь найширше застосовується в народних рецептах – у сирому чи висушеному вигляді або обсмаженим як замінник кави.

У медичних цілях кульбабу використовують як жовчогінний, сечогінний, протизапальний засіб, для підтримки печінки, стимуляції травлення, зниження цукру в крові, очищення організму. Листки й корені рекомендують при запальних процесах сечовидільних шляхів, жовчнокам’яній хворобі, порушеннях апетиту, закрепах, як легке проносне і антиоксидант. Також сік латексу з кульбаби здавна використовують зовнішньо для виведення бородавок. У ветеринарній практиці додають до корму великої рогатої худоби для підвищення якості молока та поліпшення загального стану тварин, хоча через гіркоту кульбаба їдять не всі тварини з однаковим бажанням.

Визнана традиційна доза для приготування чаю – 1 повна чайна ложка сушеного кореня на 250 мл води, відварювати кілька хвилин, потім настоювати 15 хв, пити тричі на день при захворюваннях травного тракту, печінки, нирок, або за показами. Для настоянки – 1–2 столові ложки настоянки кореня 1 раз на день. Інші рекомендації – 2–8 г сухого кореня на добу, у вигляді відвару чи чаю. При потребі підсилити сечогінний ефект рекомендується приймати кілька порцій настою на день.

Корінь і зелень містять інулін (корисний для діабетиків), гіркоти (тараксацин, тараксастерин, лактопікрин), флавоноїди, тритерпени, смоли, ефірні олії, мінерали (мідь, марганець, калій), кислоти (кава, нікотинова, винна), амінокислоти та інші біологічно активні речовини. Антиоксидантна дія й підтримка нормальної мікрофлори (пребіотична дія) також доведені сучасними дослідженнями. У традиційній і офіційній медицині корінь кульбаби визнається як ефективний засіб для підтримки печінки, жовчного міхура, покращення травлення, нормалізації рівня холестерину й цукру в крові, а також для підвищення діурезу.

Окремі наукові дослідження описують інгібіторну дію екстракту кореня кульбаби на пухлинні процеси у лабораторних тварин. Також вивчається здатність препаратів з кульбаби підтримувати здоров'я при вірусних інфекціях, алергіях, ожирінні та ревматизмі.