Ксиліт – природний цукор

Детальний опис

Ксиліт – це природний низькокалорійний цукрозамінник, який має структуру, схожу на буряковий цукор, але виробляється здебільшого із кори берези завдяки високій концентрації цієї речовини. Водночас ксиліт природно міститься у волокнах різних фруктів (сливи, малина, полуниця), овочів (кукурудзяні обгортки), вівсі та деяких грибах.

Ботанічна інформація

Ксиліт – це органічна сполука, яка належить до цукрових спиртів (1,2,3,4,5-пентагідроксипентан) з хімічною формулою (CHOH)3(CH2OH)2, сумарно – C5H12O5. Ксиліт був відкритий наприкінці XIX століття одночасно німецькими та французькими хіміками. У Європі цей підсолоджувач швидко набув популярності як цукрозамінник, що не впливає на рівень інсуліну та глюкози, тому є безпечним для людей із цукровим діабетом. У країнах ЄС ксиліт зареєстровано як харчову добавку під кодом E 967.

Промислово ксиліт виробляють із ксилану (геміцелюлоза), який отримують із деревини або кукурудзяних качанів, далі його гідролізують до ксилози, а потім каталізують до отримання чистого ксиліту. Можна також отримувати цю сполуку безпосередньо з природних джерел – зокрема, із соку берези. Інший спосіб виробництва включає біотехнологічну переробку шляхом ферментації та біокаталізу із застосуванням бактерій, грибів або дріжджів — такі процеси підвищують чистоту й урожайність ксиліту. Найефективніші дріжджі для отримання ксиліту: Candida tropicalis та Candida guilliermondii.

Використання / дозування

Ксиліт містить приблизно на 40% менше калорій, ніж буряковий цукор, тому є чудовою та корисною його заміною. Він особливо рекомендований для людей, які дотримуються здорового способу життя, прагнуть запобігати проблемам із карієсом і його ускладненням, а також для людей з діабетом, при дієтичних обмеженнях та навіть при остеопорозі.

Доведено, що ксиліт та продукти з його вмістом сприяють зменшенню демінералізації зубів, підтримують їхню мінералізацію та цілісність зубної емалі. Електронно-мікроскопічні дослідження вказують на те, що ксиліт полегшує введення мінералів у глибокі шари демінералізованої емалі. Наукові роботи підтверджують, що регулярне жування жувальних гумок із ксилітом (2–3 г 2–3 рази на день після їжі) або вживання близько 3 г чистого ксиліту, розчиненого на язику протягом однієї хвилини, ефективно знижує кількість зубного нальоту. Таким чином, ксиліт сприяє загоєнню зубів і навіть підвищенню ремінералізації кісткової тканини.

Бактерії, які викликають карієс, полюбляють шестикарбонові цукри та дисахариди, а ксиліт, не ферментуючись, потрапляє в бактеріальну клітину через неспецифічні переносники й блокує їхній ріст та поділ. У результаті бактерії «голодують» і поступово відмирають, а ротова порожнина має шанс на природну ремінералізацію зубів. Американська FDA класифікує ксиліт як харчову добавку, дозволяючи продуктам з ним інформаційне маркування про несприятливість його для виникнення карієсу.

Ксиліт після споживання з продуктами забезпечує значно нижчий стрибок глюкози в крові порівняно з іншими цукрами (наприклад, тагатоза, ізомальтоза), тому глікемічна відповідь є дуже низькою. Ксиліт не підвищує рівень глюкози чи ризик гіперглікемії, підходить для хворих з метаболічним синдромом, інсулінорезистентністю, гіпертензією, підвищеним холестерином і ризиком тромбозу.

Науково підтверджено пригнічуючу дію ксиліту на Streptococcus pneumoniae та здатність зменшувати прикріплення патогенного Haemophilus influenzae до слизових оболонок носоглотки. Проведені дослідження довели позитивний вплив ксиліту у зниженні частоти гострого отиту середнього вуха у дітей на 25% при вживанні жувальних гумок чи використанні спреїв із ксилітом.

Для перевірки безпеки було проведено дослідження за участі 13 дітей із середнім віком 11 років: при дозі 65 г/добу лише у двох було відзначено легкий послаблюючий ефект. Поступово організм адаптується до рекомендованої дози. Ксиліт використовують як у холодній, так і гарячій кухні, додають до страв на етапі готування, випікання або підсолоджування напоїв. Завдяки низькому глікемічному індексу ксиліт є ідеальним для дієтичного харчування людей із діабетом II типу в дозуванні до 50 г на день. Дані вказують, що регулярне вживання ксиліту може відтермінувати розвиток діабету II типу за дотримання здорового способу життя.

Ксиліт вважається дуже безпечним та добре переноситься навіть у великих кількостях як дорослими, так і дітьми, проте рекомендується поступове збільшення дозування для уникнення послаблюючої дії. Початкова доза 15–20 г/добу може спричиняти проносний ефект. Згодом дозу можна збільшити до максимуму – 100 г/добу для дорослих та близько 40 г/добу для дітей до 12 років. Для дітей молодше 1 року ксиліт не рекомендується через незрілість метаболізму. Для домашніх тварин ксиліт небезпечний, оскільки може спричинити гіпоглікемічний шок. У разі отруєння перша допомога – введення звичайного цукру для стабілізації рівня глюкози у крові.