Кропива дводомна

Детальний опис

Кропива дводомна — давня й популярна лікарська рослина, що увійшла до фольклору й традицій у багатьох країнах та є об'єктом численних наукових досліджень.

Ботанічна інформація

Кропива дводомна (Urtica dioica) — це багаторічна, дводомна трав'яниста рослина, що досягає висоти до 2 метрів. Стебло прямостояче, чотиригранне, зелене, переважно вкрите жорсткими, жалкими волосками, але може бути й голим. Листя супротивне, черешкове, з довгастою, яйцеподібною або ланцетною пластиною, із зубчастим краєм, до 15 см завдовжки. На поверхні листків — безліч жалких трихомів. Рослина розмножується як насінням, так і широко розгалуженим кореневищем. Квіти одностатеві, зібрані в суцвіття, що виростають у пазухах листків. Вони маленькі, зеленуваті або коричнювато-зелені, складаються з чотирьох часток. Кропива цвіте з червня по жовтень.

Поширення й походження

Первинним ареалом кропиви дводомної є майже вся Європа — від Скандинавії до середземноморських країн, а також Західний Сибір та частково Іран. Традиційно зростає у заплавних лісах і на вологих ґрунтах біля річок, але нині поширена майже по всьому світу, особливо на порушених людиною ділянках. У природі кропива дводомна трапляється по всій Україні, незалежно від висоти над рівнем моря. Зазвичай її зустрічають на пустирях, у придорожніх канавах, на луках, поблизу парканів, у вологих лісах і навіть на городах як небажаний бур'ян. Вона добре росте на азотних і вологих ґрунтах, часто утворюючи густі зарості.

Використання / дозування

Кропива дводомна активно використовувалася у народних звичаях і обрядах. Наприклад, у деяких регіонах України напередодні травня господині садили зрізаний пагін кропиви, щоб передбачити майбутнє. Здавна рослину вважали захисником від хвороб — її підвішували в будинку, а під час недуги навіть повинні були «відшмагати» хворого кропивою для швидшого одужання.

У кулінарії свіже листя кропиви використовують як замінник шпинату — додають у супи, салати, начинки для пирогів, соуси, пасту, омлети, ризото, випічку, паштети та навіть солодкі страви. Щоб усунути жалкість, листя проминають качалкою або дрібно нарізають. Сушені листки та трава застосовуються у чаях, приправах, сиропах, настойках, екстрактах і косметиці. З кропиви також виготовляють сир (наприклад, корнуельський Ярг), настоями обробляють тісто, додають у пиво, а на півночі Британії рослину годують свиням, щоб підвищити їхню вгодованість. Стебла містять міцне волокно, корисне для виготовлення тканин. З кропиви роблять фарби для текстилю, а також застосовують у натуральному садівництві для приготування добрив та підкормок.

У народній медицині зі Східної Європи кропиву дводомну застосовують для підвищення діурезу (сечогінного ефекту), зниження цукру в крові, протидії запаленням, зупинки кровотеч, при різних формах анемії, для стимуляції кровотворення та очищення крові, підвищення лактації, підтримки обміну речовин, покращення травлення, зменшення утворення газів, полегшення стану при простудах і проблемах з видільною системою. Серед традиційних застосувань також — підтримка функції підшлункової, при виразковій хворобі шлунка, алергіях, головному болю, захворюваннях печінки, селезінки, жовчного міхура, легенів та при анеміях.

Зовнішньо рослину використовують у вигляді компресів для заживлення ран, регенерації шкіри, зменшення набряків і відчуття важкості в ногах, при шкірних захворюваннях, гнійниках, грибкових ураженнях, а також при ревматизмі, подагрі, випадінні волосся, лупі, псоріазі. Свіжу траву й сік прикладають у разі ударів, болю у попереку, захворюваннях периферичних нервів, при ішiasі та для полегшення болю.

Сучасна наука підтвердила багато традиційних властивостей кропиви: вона має протизапальні, антиоксидантні, імуномодулюючі, адстрингентні, анальгетичні, гепатопротекторні та антигістамінні дії. Використовується для підтримки суглобів та м'язів, зменшення проявів алергій та сезонного нежитю, зниження рівня цукру й холестерину в крові, для покращення стану при простатиті та доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Крім цього, кропива сприяє очищенню крові, стимулює лактацію, нормалізує обмін речовин і рекомендується для профілактики та лікування анемії завдяки високому вмісту заліза. Екстракти з листя застосовують у косметичних засобах для волосся й шкіри голови, допомагаючи проти лупи й випадіння волосся.

Рослину використовують як діуретик, для зниження тиску та зміцнення судин. Наукові дослідження також доводять її ефективність при остеоартриті, ревматизмі, гіпертонії, цукровому діабеті II типу, доброякісній гіперплазії передміхурової залози, алергії та численних шкірних та внутрішніх хворобах.

Активні речовини

Хімічний склад кропиви залежить від частини рослини. Вона є цінним джерелом хлорофілу, білків (у два рази більше, ніж у сої), вітамінів (аскорбінова кислота, К, група В), мінералів (кальцій, магній, калій, фосфор, залізо), бета-каротину, органічних кислот, флавоноїдів, дубильних речовин, лектинів та фітонцидів. Жгучі волоски містять аміни, гістамін, серотонін та холін.

Дозування

Чай: Залийте 1 чайну ложку (2–3 г) сушених листків 0,25 л окропу, дайте настоятися кілька хвилин. Пити вранці натщесерце та ще 1–2 чашки протягом дня. Для покращення смаку можна змішати з ромашкою чи м'ятою.

Настоянка: Подрібнені частини рослини залити міцною горілкою (30–40%), настоювати 14 днів у теплому місці. Приймати за призначенням фітотерапевта.

Сироп: 250 г трави залити 500 мл холодної води, варити 10 хвилин, настояти 24 години, процідити та змішати з 0,5 кг меду. Зберігати у холодильнику, приймати по 1 столовій ложці на день для підтримки імунітету або при проблемах з простатою.

Застосування засобів на основі кропиви рекомендовано курсом не менше 30 днів для помітного ефекту.

УВАГА! Не рекомендується застосовувати під час вагітності й лактації без консультації лікаря.