Костолом – Офіційний симфітум

Загальні назви: Костолом, костігей, костигой, кісточник, чорний корінь, костілад, живокіст, живокіст лікарський, симфітум, офіційний симфітум, Symphytum officinale, костолом лікарський, медунка, рахутика, корінь чорний, гумова трава, слимачна трава, огіркова трава, корінь кістковий, comfrey, common comfrey, true comfrey, boneset, knitbone, slippery-root, ass ear, knitback, healing herb, consound, consoude, wallwort, gum plant, consuelda, blackwort, bruisewort, black root, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Symphytum officinale

Походження: Азія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Костолом досить легко виростити з насіння у нашому кліматі. Навесні достатньо висіяти його у парник на декілька днів, пересадити молоді саджанці у горщики, а через 4 тижні – на постійне місце у відкритий ґрунт. Костолом віддає перевагу сонячному чи напівтіньовому місцю з вологою, багатою на гумус та поживні речовини землею. Рослина потребує регулярного поливу протягом всього періоду росту. Квітне з травня до серпня – саме тоді найбільш доцільно збирати лікарську сировину. Розмножується також діленням кущів і живцюванням коренів.

Детальний опис

Костолом – природна підтримка суглобів, м’язів і зв’язок.

Ботанічна інформація

Костолом або Офіційний симфітум (Symphytum officinale) – багаторічна, потужна трава, що досягає до 130 см у висоту. Стебло пряме, опушене, у верхній частині розгалужується. Кореневище білого кольору поступово переходить у гіллясте коріння. Листя – видовжене, чергове, яйцеподібно-ланцетне, з помітною жилкуватістю й опушене, що звужується до черешка. Квітки згруповані у двійчасті завитки, пелюстки мають рожевувато-фіолетове забарвлення та з’являються з травня до липня. Плід – горішок, який складається з чотирьох насінин.

Поширення та походження

Костолом виростає у помірних регіонах Європи й Центральної Азії, із найбільшою різноманітністю у широкому діапазоні висот (за винятком крайньої півночі та півдня Європи). Другинно був завезений у Північну Америку. В Україні цю рослину можна зустріти і в низинних, і в гірських районах. Костолом полюбляє вологі місця вздовж річок, струмків, ставків, а також сирі луки й узлісся. Добре росте на багатих, слабкокислих або слабколужних, глинисто-суглинкових ґрунтах.

Використання / дозування

Згадки про цілющу силу кореня й листя костолому сягають XII століття. У середньовічних травниках його вважали цінним засобом від запалень, болю у суглобах, м’язах, зв’язках, при ревматизмі та подагрі. У XVII столітті англійський ботанік Ніколас Калпепер відзначав костолом як рослину з потужною протизапальною дією. Сучасні клінічні дослідження підтверджують ці дані.

Для лікарських цілей використовують корінь і листя костолому. Зовнішнє застосування екстракту (гель, розчин, емульсія) допомагає загоювати рани – підтверджено підвищення ефективності колагенізації, зниження запальних проявів і прискорення регенерації тканин.

Ключова біологічно активна сполука – розмаринова кислота, яка має виражену протизапальну й знеболювальну дію, сприяє грануляції та регенерації тканин, стимулює утворення репаративної (відновної) тканини. Додатково вміст костолому може пригнічувати агрегацію тромбоцитів, синтез простагландинів і склеювання еритроцитів, що позитивно відображається на запальних процесах і зменшує набряки.

Клінічні дослідження показали ефективне скорочення площі ран, зменшення болю при різних видах м’язового болю (міалгії) верхньої й нижньої частин спини, хворобах сухожиль, розтягненнях й ударах. Крем із 10% екстракту кореня костолому достовірно зменшував болючість при гострих травмах гомілковостопного суглоба порівняно з плацебо. Також спостерігалося полегшення симптомів при гострих контузіях і травмах колінного суглоба вже протягом 8 днів лікування у понад 85% пацієнтів.

При різних формах ревматизму, епікондилітах, периартриті застосування екстракту забезпечувало зменшення болю у спокої та під час руху, зменшення запалення, а також покращення рухливості суглобів. Ефективність крему з костолому бельгійські та німецькі дослідження порівнювали з диклофенаком, потужним протизапальним аптечним засобом – результати виявилися не менш ефективними, а подекуди й вищими.

Застосовується й у випадках синців, забоїв, болю м’язів, травмах, розтягненнях й артритах. Тривалість зовнішнього застосування зазвичай становить 2–3 рази на день по 10–12 днів. Також відзначено зменшення ранкової скутості, болю під час фізичного навантаження та зниження потреби в анальгетиках. Задоволеність лікуванням відзначали 93% пацієнтів у постмаркетингових дослідженнях.

Клінічна практика свідчить про нетрадиційні способи використання мазей з костолому при укусах комах, запаленнях молочних залоз, дерматитах, гнійниках, виразках різної етіології, пролежнях і трофічних виразках.

Народна медицина

Традиційно корінь костолому використовують для компресів, приготування мазей і настоїв для зовнішнього застосування при переломах, запаленні вен, ударах. У народній медицині Балканського регіону костолом інколи застосовують усередину при шлунково-кишкових розладах та зовнішньо при ревматизмі, подагрі. У різних частинах Європи та Азії його використовують для зняття болю у м’язах та суглобах. Після появи рослини в Північній Америці її прийняли й у індіанській фітотерапії.

Гомеопатія

У гомеопатії Symphytum застосовується для пришвидшення зрощення кісток після травм, переломів, зменшення болю окістя, синців, запальних станів у зв’язках і кістках, а також при деяких пошкодженнях ока.

Активні речовини

До складу кореня костолому входять алантоїн (0,5–5%), слизові полісахариди (до 30%), фенольні кислоти (розмаринова, хлорогенова, гідроксикавова, кавова), глікопептиди, таніни, амінокислоти, тритерпенові сапоніни (глікозиди на основі гедерагенину), олеанолова й лістоспермова кислота, а також у невеликій кількості (0,013–1,2%) – піролізидинові алкалоїди (наприклад, ацетилінтермедин, ацеллікопсамін, лікопсамін, симфітин).

Дозування

Стандартні джерела не подають оптимальних дозувань костолому, але сучасні клінічні рекомендації радять зовнішньо використовувати препарати з екстрактом костолому 2–3 рази на добу. Максимальна доза піролізидинових алкалоїдів не повинна перевищувати 100 мкг/день, що відповідає кільком грамам екстракту на добу.