Конюшина лучна – Trifolium pratense

Детальний опис

Конюшина лучна – ваш натуральний союзник для серця, кісток і гарного травлення!

Ботанічна інформація

Конюшина лучна – це багаторічна трав’яниста рослина, яка досягає висоти від 20 до 80 см і розвиває потужну кореневу систему з центральним стрижневим коренем, що проникає глибоко в ґрунт. Бічні корінці розростаються вшир, забезпечуючи міцність і живлення. Стебла гіллясті, зелені, гладенькі або злегка полеглі, виходять з листяної розетки. Листки розміщені почергово, трійчасті (іноді можуть бути й четверті завдяки природній мутації), цілокраї, еліптичної до яйцеподібної форми, часто з характерною блідуватою плямою біля основи листової пластини. Зі зворотного боку листки злегка опушені.

Квіти конюшини дрібні, п’ятичленні, двостатеві, мають рожевий або червоний відтінок з білими пелюстками, з'являються з травня по жовтень. Квіткові головки щільні, кулясті, із злегка світлішими відтінками біля основи. Квіти привабливі для джмелів, зокрема підходять для бджільництва. Плід – непухкий біб, вкритий чашечкою. Насіння близько 2 мм, ниркоподібне, жолобчасте, блискуче, забарвлене в жовтий або коричневий відтінок.

Поширення та походження

Конюшина лучна походить з Європи й поширилася на Західну Азію, Північну Африку, природно зростає на Сибіру, в Малій та Середній Азії, Японії, а також у Північній і Південній Америці. У ХХ столітті її завезли до Аргентини, Чилі, Австралії й Нової Зеландії. В Україні конюшина завжди займала значну нішу в сільському господарстві; її зустрічають на луках, полях, у лісах і на пасовищах незалежно від висоти над рівнем моря.

Використання / дозування

У сільському господарстві конюшина цінується як цінна кормова рослина для свійських тварин, а також відіграє значну роль у збагаченні ґрунтів. Для пасічників це чудова медоносна рослина: квіти відзначаються високою цукристістю, а мед із конюшини має насичений смак, аромат і коричневий колір.

Особливу цінність конюшина має завдяки вмісту фітоестрогенів — деякі речовини здатні зв’язувати естрогенові рецептори та проявляють ефект, подібний до жіночих гормонів. Тому рекомендована як природна підтримка при менопаузі: для пом’якшення клімактеричних симптомів (припливи, запаморочення), збереження еластичності шкіри, попередження остеопорозу, підняття настрою.

Часто жінки вживають конюшину для зниження холестерину, контролю припливів, зменшення болю грудей, за наявності передменструального синдрому, а також для профілактики гінекологічних новоутворень. Дослідження підтверджують позитивний вплив ізофлавонів, що містяться в конюшині, на показники ліпідів крові при помірній дисліпідемії у жінок під час менопаузи, а також можливість гальмування росту метастаз у жінок з раком молочної залози.

Досліджуються й кардіопротекторні властивості конюшини: є дані про позитивний вплив на кров’яний тиск та загальну гармонізацію судинних функцій.

Зовнішньо відвари чи компреси з конюшини використовують для пришвидшення гоєння шкірних ушкоджень, при екземі, акне, дерматитах, псоріазі та для догляду за шкірою. Народна медицина радить конюшину для полегшення симптомів при алопеції у чоловіків, доброякісній гіперплазії простати, частому нічному сечовипусканні, а також при раку молочної залози, раку ендометрія, болях у грудях, симптомах менопаузи, ПМС, розладах травлення, хворобах шкіри, легеневих захворюваннях (кашель, бронхіт, астма) та інфекціях, що передаються статевим шляхом.

Як дезінфікуючий засіб конюшину застосовують при лікуванні катарів і помірних інфекціях травного тракту, діареї, блюванні, отруєннях та для очищення крові. Регулярне вживання чаю з конюшини допомагає боротися з кашлем, нежитем, застудою, бронхітом, безсонням і навіть жаром.

Обмеження: Через брак достатніх досліджень не рекомендується використання препаратів із конюшини під час вагітності та грудного вигодовування; рослина також не рекомендується при порушеннях згортання крові чи напередодні хірургічних втручань. Великі дози можуть взаємодіяти з деякими ліками (особливо гормональними препаратами, засобами, що впливають на згортання крові, чи препаратами, що метаболізуються в печінці). Перед початком використання бажано порадитись із лікарем.

Активні речовини

Конюшина лучна багата на водорозчинні речовини, близько 35,6% ізофлавонів (пратенсин, маакіаїн, медікарпін, ірилон, дигідробіоханін A, ціцерин, формононетин, даідзеїн, геністеїн, біоханін A, нарингенін), флавоноїди (близько 1,1%), сапоніни, вуглеводи, ефірні олії, похідні кумарину, тиранин, фісетин, калікозин, кумарини, фітостерини, холін, лецитин, саліцилову кислоту, метилсаліцилат, вітаміни А, С, В1, В3, а також кальцій, магній, натрій, залізо, фосфор і хром.

Дозування

Для приготування чаю: 1–2 столові ложки сухих квітів залити 750 мл окропу, дати настоятися кілька хвилин, процідити й пити. Чай з конюшини можна вживати тривалий час. При менопаузі рекомендується або збільшити порцію, або частоту прийому напою; для інших або незначних скарг можна вживати менші дози.