Конюшина лучна – Trifolium pratense

Загальні назви: Конюшина, конюшина лучна, червона конюшина, лугова конюшина, конюшина польова, дятелина, трилисник, конюшина звичайна, люкова зілля, червоний клевер, луговий клевер, Purple Clover, Red Clover, Clover, Trifolium pratense, Meadow Clover, Trefoil, Beebread, Tréfle Rouge, Trebol Rojo, Trifolium, Wild Clover, Daidzein, Genistein, міжнародні та латинські синоніми
Латинська назва: Trifolium pratense
Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка
Короткий вступ
Насіння конюшини може зберігати свою життєздатність кілька років. Зазвичай проростання триває близько тижня, після чого рослини можна висаджувати – але не надто глибоко. Для проростання важливо забезпечити достатнє тепло й вологу. Відстань між насінням має бути кілька сантиметрів; конюшину можна висаджувати разом із люцерною або вівсом. Найкраще висівати конюшину одразу після останніх весняних заморозків. Їй підходять сонячні місця з добре зволоженим, достатньо родючим ґрунтом і pH у межах 6.0–7.0. Збирати врожай можна від 40 до 60 днів після висіву, однак збір може відбуватися й пізніше.
Детальний опис
Конюшина лучна – ваш натуральний союзник для серця, кісток і гарного травлення!
Ботанічна інформація
Конюшина лучна – це багаторічна трав’яниста рослина, яка досягає висоти від 20 до 80 см і розвиває потужну кореневу систему з центральним стрижневим коренем, що проникає глибоко в ґрунт. Бічні корінці розростаються вшир, забезпечуючи міцність і живлення. Стебла гіллясті, зелені, гладенькі або злегка полеглі, виходять з листяної розетки. Листки розміщені почергово, трійчасті (іноді можуть бути й четверті завдяки природній мутації), цілокраї, еліптичної до яйцеподібної форми, часто з характерною блідуватою плямою біля основи листової пластини. Зі зворотного боку листки злегка опушені.
Квіти конюшини дрібні, п’ятичленні, двостатеві, мають рожевий або червоний відтінок з білими пелюстками, з'являються з травня по жовтень. Квіткові головки щільні, кулясті, із злегка світлішими відтінками біля основи. Квіти привабливі для джмелів, зокрема підходять для бджільництва. Плід – непухкий біб, вкритий чашечкою. Насіння близько 2 мм, ниркоподібне, жолобчасте, блискуче, забарвлене в жовтий або коричневий відтінок.
Поширення та походження
Конюшина лучна походить з Європи й поширилася на Західну Азію, Північну Африку, природно зростає на Сибіру, в Малій та Середній Азії, Японії, а також у Північній і Південній Америці. У ХХ столітті її завезли до Аргентини, Чилі, Австралії й Нової Зеландії. В Україні конюшина завжди займала значну нішу в сільському господарстві; її зустрічають на луках, полях, у лісах і на пасовищах незалежно від висоти над рівнем моря.
Використання / дозування
У сільському господарстві конюшина цінується як цінна кормова рослина для свійських тварин, а також відіграє значну роль у збагаченні ґрунтів. Для пасічників це чудова медоносна рослина: квіти відзначаються високою цукристістю, а мед із конюшини має насичений смак, аромат і коричневий колір.
Особливу цінність конюшина має завдяки вмісту фітоестрогенів — деякі речовини здатні зв’язувати естрогенові рецептори та проявляють ефект, подібний до жіночих гормонів. Тому рекомендована як природна підтримка при менопаузі: для пом’якшення клімактеричних симптомів (припливи, запаморочення), збереження еластичності шкіри, попередження остеопорозу, підняття настрою.
Часто жінки вживають конюшину для зниження холестерину, контролю припливів, зменшення болю грудей, за наявності передменструального синдрому, а також для профілактики гінекологічних новоутворень. Дослідження підтверджують позитивний вплив ізофлавонів, що містяться в конюшині, на показники ліпідів крові при помірній дисліпідемії у жінок під час менопаузи, а також можливість гальмування росту метастаз у жінок з раком молочної залози.
Досліджуються й кардіопротекторні властивості конюшини: є дані про позитивний вплив на кров’яний тиск та загальну гармонізацію судинних функцій.
Зовнішньо відвари чи компреси з конюшини використовують для пришвидшення гоєння шкірних ушкоджень, при екземі, акне, дерматитах, псоріазі та для догляду за шкірою. Народна медицина радить конюшину для полегшення симптомів при алопеції у чоловіків, доброякісній гіперплазії простати, частому нічному сечовипусканні, а також при раку молочної залози, раку ендометрія, болях у грудях, симптомах менопаузи, ПМС, розладах травлення, хворобах шкіри, легеневих захворюваннях (кашель, бронхіт, астма) та інфекціях, що передаються статевим шляхом.
Як дезінфікуючий засіб конюшину застосовують при лікуванні катарів і помірних інфекціях травного тракту, діареї, блюванні, отруєннях та для очищення крові. Регулярне вживання чаю з конюшини допомагає боротися з кашлем, нежитем, застудою, бронхітом, безсонням і навіть жаром.
Обмеження: Через брак достатніх досліджень не рекомендується використання препаратів із конюшини під час вагітності та грудного вигодовування; рослина також не рекомендується при порушеннях згортання крові чи напередодні хірургічних втручань. Великі дози можуть взаємодіяти з деякими ліками (особливо гормональними препаратами, засобами, що впливають на згортання крові, чи препаратами, що метаболізуються в печінці). Перед початком використання бажано порадитись із лікарем.
Активні речовини
Конюшина лучна багата на водорозчинні речовини, близько 35,6% ізофлавонів (пратенсин, маакіаїн, медікарпін, ірилон, дигідробіоханін A, ціцерин, формононетин, даідзеїн, геністеїн, біоханін A, нарингенін), флавоноїди (близько 1,1%), сапоніни, вуглеводи, ефірні олії, похідні кумарину, тиранин, фісетин, калікозин, кумарини, фітостерини, холін, лецитин, саліцилову кислоту, метилсаліцилат, вітаміни А, С, В1, В3, а також кальцій, магній, натрій, залізо, фосфор і хром.
Дозування
Для приготування чаю: 1–2 столові ложки сухих квітів залити 750 мл окропу, дати настоятися кілька хвилин, процідити й пити. Чай з конюшини можна вживати тривалий час. При менопаузі рекомендується або збільшити порцію, або частоту прийому напою; для інших або незначних скарг можна вживати менші дози.