Кокосова пальма – Cocos nucifera

Загальні назви: Кокосова пальма, кокос, кокосовий горіх, кокосовий оріх, кокосовий плід, coconut, cocoanut, коралове дерево, palma de coco, coco, Cocos nucifera, coconut palm, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Cocos nucifera

Походження: Африка, Азія, Австралія, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Кокосова пальма віддає перевагу піщаним ґрунтам і добре росте в сонячних районах з регулярними опадами (від 1500 до 2500 мм на рік). Витримує широкий діапазон pH, через що її часто висаджують уздовж морського узбережжя. Для оптимального росту потрібна висока вологість повітря (80–85%) і середня температура близько 24°C. Може зростати навіть в областях із меншими опадами (наприклад, у Карачі або Пакистані), якщо температура і вологість стабільні. Переносить короткочасне зниження температури (4–12°C), але мороз нижче −4°C є згубним, хоча іноді рослина може відновитися після нетривалого перебування на холоді. У більш холодних умовах дерево росте, але не плодоносить. Кокосова пальма вирощується у понад 90 країнах світу та погано переносить посушливий клімат: листя погано розвиваються й відмирають, ріст сповільнюється, а плоди висихають. Для збору плодів у Південно-Східній Азії часто використовують навчених макак, в інших країнах існують досвідчені спеціалізовані збирачі. У кліматичних умовах України вирощування кокосової пальми надзвичайно складне.

Детальний опис

Кокосова пальма – чемпіон серед рослин за вмістом насичених жирних кислот.

Ботанічна інформація

Кокосова пальма (Cocos nucifera) – це велика рослина, яка може досягати висоти до 30 метрів, існують і карликові форми. Вона має величезне перисте листя завдовжки 4–6 метрів, а окремі листочки сягають 50–90 см. Старе листя, відмираючи, само відпадає, лишаючи стовбур гладеньким. За сприятливих умов одна пальма може давати 70–80 плодів на рік, але середня врожайність складє приблизно 30 плодів на рослину на рік. Перше плодоношення починається на 6-му році після посадки, максимальна врожайність досягається у віці 15–20 років.

Кокосовий плід з ботанічної точки зору – це кістянка, а не справжній горіх. Дозрілий плід може важити до 1,5 кг і має три шари: екзокарп (зовнішній), мезокарп (волокниста середина) та ендокарп (тверда шкаралупа). Мезокарп утворює волокна – кокосове волокно, яке має значення в багатьох галузях.

На відміну від більшості пальм, кокосова має потужну поверхневу кореневу систему – численні тонкі корінці поширюються недалеко під поверхнею ґрунту, лише невелика їх частина проникає глибше. Подібна коренева система більше властива злакам, ніж пальмам.

Кокосова пальма є однодомною, має чоловічі й жіночі квіти на одній рослині, хоча деякі джерела вказують на «полігамію». Жіночі квіти значно більші за чоловічі. Запилення часто відбувається між рослинами, але деякі види можуть самозапилюватися.

Поширення та походження

Точне походження кокосової пальми досі є предметом дискусій. Дослідники відзначають можливе її походження з Америки (згадки є в записах європейських мореплавців), але є аргументи й на користь Південно-Східної Азії. Археологічні рештки кокосової пальми датуються 38–55 мільйонами років (Австралія, Індія). Ймовірно, розповсюдження пальми відбувалося природним шляхом (плоди витримують морську подорож на великі відстані), а також завдяки людині.

Сучасні культивари суттєво відрізняються від природних: є різновиди з меншими розмірами плодів для зручності збору, з м’якшою оболонкою та ін. Основними зонами вирощування є країни екваторіального поясу: Латинська Америка, Австралія, Океанія, Південно-Східна Азія, Індія, Сейшели, Мадагаскар, південна і західна Африка.

Використання / дозування

Кокосова пальма вирощується у тропічних країнах світу не лише як декоративна рослина, а перш за все як цінна продовольча та господарська культура – практично всі її частини використовуються людиною, тому дерево часто називають «деревом тисячі призначень» або «деревом життя».

Кокосове молоко (не плутати з кокосовою водою!) добувають із м’якоті плоду шляхом віджимання чи пропускання гарячої води через подрібнену м’якоть. Молоко містить близько 23% жиру. Після охолодження на поверхні утворюється кокосові вершки, які можна відокремити від рідини. Кокосове молоко також слугує сировиною для одержання кокосової олії.

Кокосова олія широко застосовується для приготування їжі, особливо для смаження. Може бути в рідкому або твердому стані. Олію виробляють сухим або вологим способом. Сухий спосіб полягає у сушінні м’якоті (копри), після чого пресується та отримують продукт, який використовується переважно в тваринництві. Харчова кокосова олія виробляється вологим способом і відома високим вмістом насичених жирів, завдяки чому вона має довгий термін зберігання (до 2 років).

З однієї тисячі дозрілих плодів, що важать по 1,5 кг, можна отримати до 170 кг сухої м’якоті, або 70 літрів чистої кокосової олії. Рафінована кокосова олія (RBD – refined, bleached, deodorized) є харчовою, майже позбавленою смаку й запаху.

Раніше кокосова олія вважалася шкідливою для здоров’я через високий вміст насичених жирних кислот (до 90%), однак сучасні дослідження показали, що ці кислоти не лише не шкодять, а й допомагають організму – підтримують рівень «хорошого» холестерину (HDL), знижують ризик серцево-судинних захворювань, покращують роботу мозку та печінки, сприяють профілактиці неврологічних захворювань (Альцгеймер, епілепсія).

Особливо корисна лауринова кислота, яка має виражені антибактеріальні, противірусні та протигрибкові властивості. Середньоланцюгові жирні кислоти легко перетравлюються організмом і ефективно забезпечують мозок енергією, допомагають знижувати апетит й нормалізують вагу. Також кокосова олія сприяє здоров’ю ротової порожнини – попереджує пародонтоз, освіжає подих.

Для зовнішнього застосування кокосова олія ідеальна для догляду за шкірою та волоссям – вона підвищує пружність, зміцнює колагенові волокна, може частково замінити сонцезахисне молочко, блокуючи до 20% ультрафіолетового спектра, стимулює ріст волосся. Використовується самостійно чи як компонент косметичних засобів.

Активні речовини

Основними діючими інгредієнтами кокосової олії є насичені жирні кислоти, серед яких найбільше – лауринова (до 50%), а також міристинова, каприлова, декапнова, пальмітинова, олеїнова кислоти тощо.

Дозування

Кокосову олію можна використовувати без визначених обмежень у харчуванні та зовнішньо.