Кмин римський – Кмін їдкий

Детальний опис

Класична пряність із тисячолітньою традицією.

Ботанічна інформація

Кмин римський, або Кмин їдкий (Cuminum cyminum), належить до родини зонтичних (Apiaceae). Це однорічна рослина висотою 30–50 см. Рослина має тонке, голе і розгалужене стебло висотою 20–30 см і товщиною 3–5 см. Кожна гілка має дві-три дрібніші гілочки, усі знаходяться на одній висоті. Стебло може мати сірий або темно-зелений відтінок. Листки завдовжки 5–10 см, перисті із тонкими лінійними сегментами. Квітки дрібні, білого чи рожевого кольору. Плід — видовжена або яйцеподібна сім’янка довжиною 4–5 мм з одним насінням усередині, поверхня гранчаста з восьма ребрами та ефірно-олійними каналами.

Поширення та походження

Батьківщиною кмин римського вважають Центральну Азію, Південно-Західну Азію та східну частину Середземномор’я. Археологічні знахідки свідчать про використання кминового насіння ще з початку VI тисячоліття до нашої ери — такі знахідки були виявлені в Сирії, Єгипті, а також у мінойській культурі Стародавньої Криту. Давні греки тримали кмин на столі поряд із сіллю та перцем, подібна традиція збереглася до нині у Марокко. Його застосовували у Стародавньому Римі, а в Індії — традиційно додають у страви вже тисячі років.

Використання / дозування

Традиційно кмин римський використовують завдяки його протизапальним, сечогінним, кармінативним і спазмолітичним властивостям. Його також застосовують як допоміжний засіб при диспепсії, жовтяниці, проносі, метеоризмі та травних розладах. У минулому кминовий порошок застосовували як примочки, а також курили у люльці. В Ірані історично використовували для полегшення зубного болю і навіть при епілепсії. Крім цього, кмин входить до складу ароматичних кремів, лосьйонів і парфумів.

Кмин римський — обов’язковий інгредієнт індійської кухні (під назвою джира) і надає унікального аромату багатьом стравам (зокрема, карі). У країнах Середньої Азії його називають зира, в Індонезії — джінтан. На Балканах ним приправляють м’ясо для кебабів, ковбас та салямі. Також кмин застосовують у лікеро-горілчаному виробництві.

Кмин можна виявити у деяких сирах і хлібах із Франції. Він є складником сумішей спецій: чілі-порошку, асафетіди, адобо, софріто, гарам масали, карі, бахарату та багатьох промислових харчових продуктів.

Традиційне використання

У традиційній медицині кмин застосовують при шлунково-кишкових, запальних і неврологічних захворюваннях, а також при зубному болю. В іранській народній терапії плоди кминового застосовують для лікування коліки, діареї, диспепсії, метеоризму та стимуляції лактації. В Італії також відомі традиції його застосування при розладах травлення і нервової системи.

Антиоксидантна дія

Насіння містить флавоноїди, багато з яких відомі як антиоксиданти. Проведені дослідження на мишах продемонстрували підвищення рівня глутатіону та інші антиоксидантні ефекти при використанні кмину.

У клінічному випробуванні 78 дорослих із надмірною вагою приймали кмин (300 мг/день ефірної олії), орлістат або плацебо протягом 8 тижнів. Було відзначене підвищення антиоксидантної активності, а також збільшення активності ферментів (амілази, ліпази, протеази і фітази) при застосуванні екстрактів кмину.

Розчинні у воді полісахариди кмину стимулюють імунну відповідь, підвищуючи експресію інтерлейкіну IL-1β, IL-6, IL-12 і фактора некрозу пухлин TNF-α, а також сприяють виділенню оксиду азоту.

Ефірна олія кминового насіння проявляє помітні антиоксидантні властивості — вміст фенолів збільшується зі стиглістю рослини. Екстракти і ізольовані сполуки кмину вважаються ефективними антиоксидантами.

Антимікробна активність

Описано антибактеріальну активність етанолових екстрактів кмину проти Staphylococcus aureus. Ефірна олія кмину також проявляє антимікробні, антибактеріальні, протигрибкові й антиоксидантні властивості, а також in vitro цитотоксичний ефект. Зафіксовано також протигрибкову активність ефірної олії проти Candida albicans. Дослідження показують, що кмин чинить широкий антимікотичний вплив на патогенні мікроорганізми, зокрема роду Candida.

Наукові публікації описують фунгістатичні, інсектицидні, репелентні та овоцидні властивості олії кминового насіння та її основних компонентів (цимен, кумінальдегід, γ-терпінен, (−)-β-пінен). Кмин вважається перспективною екологічною альтернативою для захисту від шкідників у харчових продуктах.

Протиракова активність

В експериментах на мишах насіння кмину гальмувало розвиток плоскоклітинного раку шлунка. У щурів спостерігався захисний вплив проти раку товстої кишки: знижувалася активність бета-глюкуронідази й муцинази, тварини мали менше папілом і морфологічних змін. Клінічних даних щодо використання кмину при онкології поки що немає.

Антидіабетична активність

Суплементація кмином римським асоціюється із покращенням рівня глюкози натще та глікозильованого гемоглобіну. Також ефірна олія кмину проявляє максимальну антидіабетичну активність щодо α-амілази. У дослідах із щурами він знижував рівень глюкози, ймовірно, гальмуючи альдозоредуктазу і α-глюкозидазу. Також було зафіксовано зниження рівня холестерину, фосфоліпідів, вільних жирних кислот і тригліцеридів у плазмі крові. Дослідження 1991 року показало потенційну користь кминового насіння для людей із цукровим діабетом.

Протизапальна дія

Згідно з літературними джерелами, вживання кмину римського впливає на декілька біомаркерів запалення — таких як адипонектин, С-реактивний білок (hsCRP) і TNF-α. Дослідження 2018 року детально описує його протизапальні властивості.

Імуномодулююча дія

Кмин римський має виражені імуномодулюючі властивості, здатен підвищувати кількість Т-лімфоцитів CD4+ і CD8+ в залежності від дози і модулювати їх експресію.

Активні речовини

Головними складниками ефірної олії кмину римського є кумінальдегід, цимен, терпенові сполуки. Вони формують аромат і смак спеції, а також використовуються в парфумерії й ароматерапії. Серед інших ароматичних компонентів — заміщені піразини: 2-етокси-3-ізопропілпіразин, 2-метокси-бутилпіразин, 2-метокси-3-метилпіразин; також γ-терпінен, сафранал, п-цимен і β-пінен. Насіння багате на жири (особливо мононенасичені), білки, харчові волокна, вітаміни групи В, вітамін Е, а також мінерали: залізо, магній і марганець. Молоді пагони і квіти містять подібні терпенові сполуки, з найвищою концентрацією у квітах. У плодах також є целюлоза, цукри, білки, леткі олії (1,5 %) та фенольні сполуки.

Дозування

Порошок кмину в дозі 3 г/добу (1,5 г двічі на день із їжею) суттєво покращує ліпідний обмін і склад тіла у жінок із надмірною вагою або ожирінням. Вживання 300 мг/добу екстракту або ефірної олії кмину протягом 8 тижнів у дорослих також покращує масу тіла, індекс маси тіла, рівні інсуліну, чутливість до інсуліну і функцію бета-клітин підшлункової залози. Інше дозування не встановлене.