Кістус сірчастий – Cistus incanus

Загальні назви: Кістус, кістус сірчастий, рожевий кістус, кам'яна троянда, скеляста троянда, кам'яна троянда сіра, лат. Cistus incanus, Cistus, Gray-leaved Cistus, Rock Rose, Pink Rockrose, Ladanum, Ladán, Ладан, Cistus rose, міжнародні та латинські синоніми.

Латинська назва: Cistus incanus

Походження: Азія, Європа

Короткий вступ

Кістус сірчастий – переносний в умовах України напівчагарник, якому ідеально підходять сонячні ділянки та легкий, багатий на гумус ґрунт з достатньою кількістю магнію. Влітку кістус полюбляє сонце, а взимку краще зберігати його у приміщенні, захищеному від морозів. Листя при температурі вище 0 °C на зиму не опадає.
Розмножують кістус живцями або насінням. Фармакогностично використовують листя та квіти, зустрічаються також сушений надземний пагін, порошок, капсули і настоянки. Основна сировина – квіти й листя.

Детальний опис

Кістус сірчастий – відома пряна трава з виразною ароматикою та потужними антиоксидантними властивостями.

Ботанічна інформація

Кістус сірчастий – це прямостоячий сильно розгалужений, дико зростаючий багаторічний кущ. Листя – просте, супротилежне, з залозистим опушенням, яйцеподібної, еліптичної або зворотньояйцевидної форми, довжиною 1,5–7 см, часто з підкрученим краєм. Верхня частина листка має втягнуте жилкування, нижня – густо опушена, сіро-зелена. Загалом рослина досягає висоти від 30 до 150 см.

Дуже запашні квіти кістусу сірчастого мають правильну п’ятичленну симетрію, численні тичинки, рожеві до фіолетових вільно розміщені пелюстки та верхню, п’ятиплодикову зав’язь. Плід – яйцеподібна, загострена коробочка довжиною до 10 мм з притисненим, стійким чашолистиком.

Цвітіння відбувається у період із квітня по червень.

Походження та поширення

Батьківщиною кістусу сірчастого вважається Туреччина, однак сьогодні він широко поширений у всьому Середземномор’ї, крім Франції та південних регіонів Іберійського півострова.

Застосування / дозування

Кістус сірчастий дуже цінується як через свої антиоксидантні властивості, так і за яскравий аромат. У жителів Середземномор’я він користується популярністю впродовж століть, а нині рослина вирощується ще й як декоративний кущ. У помірних широтах вирощується як кімнатна або переносна рослина.

Біологічно активні речовини кістусу підтримують імунну систему, а його унікальна перевага – висока концентрація поліфенолів. Саме ці сполуки сприяють очищенню організму від токсинів, стимулюють захисні сили організму та проявляють потужну антиоксидантну дію.

Багато наукових досліджень підтверджують антиоксидантний ефект екстрактів кістусу сірчастого різними тестами (Filippis et al, 2024).

Особливо цікаво, що екстракт кістусу з високим вмістом галової та еллагової кислот, а також пуникаліну, тестувався щодо противірусних властивостей (зокрема проти вірусу герпесу та SARS-CoV-2), а також антибактеріальної активності (Staphylococcus aureus, Escherichia coli) – результати продемонстрували значний потенціал для включення рослини до групи природних антимікробних засобів. Хоча зазначені дослідження стосуються переважно in vitro експериментів, перспективи виглядають дуже багатообіцяючими.

Одна з наукових публікацій також описала покращення ліпідного профілю у здорових добровольців при вживанні напою з кістусу сірчастого (Kuchta et al, 2021).

Варто підкреслити, що рослина містить багато магнію – це може бути корисним при судомах і проблемах зі сном.

Народна медицина

У народній медицині на Сардинії та в Туреччині кістус застосовують при шлунково-кишкових проблемах. У Марокко цю траву використовують для поліпшення апетиту та як афродизіак. В Іспанії надзвичайно популярне застосування в косметичних засобах, лікуванні шкірних інфекцій та прискоренні загоєння ран у дерматології.

Активні речовини

Основними фармакологічно активними компонентами є поліфеноли (галова кислота, еллагова кислота, еллаготаніни, етилові ефіри поліфенольних молекул тощо), а також катехіни, дубильні речовини, флавоноли, дитерпени та сесквітерпени – це складні біомолекули, що визначають властивості рослини.

Серед глікозидів варто виокремити кемпферол, кверцетин, мірицетин, апігенін та його похідні, флавоноли, проантоціанідини, фенольні кислоти. У листі також знайдено високу концентрацію монотерпенів, сесквітерпенів та дитерпенів.

Дозування

Рекомендовано використовувати 2–5 грамів (1 столова ложка) висушених листків на 250 мл окропу: залити кип’ятком, дати настоятися 5–8 хвилин та вживати теплим. Максимальна добова доза – 3 чайні ложки внутрішньо. Зазвичай з кістусу готують чай, який можна підсолоджувати медом і додавати лимон на смак. Напій характеризується яскраво вираженим, пряним ароматом. Влітку дуже освіжає охолоджений настій з м’ятою та льодом. На одну чашку настою достатньо 1–2 чайних ложок, залити окропом та настоювати 5–7 хвилин.

Для зовнішнього застосування використовують 10 грамів листя, залитих 300 мл води, які відварюють до 7 хвилин, потім настоюють 10 хвилин і проціджують. Такий настій використовують для полоскання або приймають всередину.