Кіноа – Лободa їстівна

Загальні назви: Кіноа, лобода їстівна, кі́нва, квіноа, quinua, quinoa, ječmen rýžový, інкійська крупа, індіанська пшениця, Chenopodium quinoa, quinoa (англ.), квінуа (міжнародна латинська назва), перуанська лобода, болівійська лобода, амарантова крупа, індіанське зерно, ченоподіум кіноа (латинізована назва), quinoa seed

Латинська назва: Chenopodium quinoa

Походження: Південна Америка

Короткий вступ

Для вирощування кіноа рекомендується піщаний, глинистий або важчий ґрунт із гарним дренажем. Культура завдяки особливому складу волокон та білків може витримувати навіть бідні, сухі ґрунти. Кислотність може варіювати від 6 до 8,5. Молоді рослини та сходи потребують достатньої вологості й прохолоди, але надлишок води шкідливий. Кіноа краще росте на півтіні або при повному сонці, погано переносить затінення.

Стійка до сильних вітрів і морозів до -5°C. Дозрілі рослини можуть витримувати посуху. Кіноа вирощується з насіння. Для захисту від бур’янів молоді рослини потребують догляду, оскільки ростуть повільно. Не існує спеціальних гербіцидів, тому прополку проводять вручну чи механічно. Загроза для культури — дощі, які змивають сапоніновий шар, і тоді насіння стає вразливішим для птахів.

Збирають кіноа на початку дозрівання, оскільки зріле насіння легко обсипається. Його необхідно ретельно висушувати перед зберіганням. Культура росте від рівня моря до гірських регіонів Анд, понад 4000 м над рівнем моря поблизу екватора. Основне виробництво відбувається на висотах 2500–4000 м, температура вегетації — від -5°C вночі до +35°C вдень.

Детальний опис

Кіноа — древня злакова культура з унікально високим вмістом білка, яку досліджує навіть NASA.

Ботанічна інформація

Лобода їстівна (Chenopodium quinoa) — однорічна трава, висотою, залежно від сорту та умов вирощування, від 1 до 2 метрів. Ця культура відзначається значною варіабельністю: стебла можуть бути прямостоячими, розгалуженими або простими. Листя широке, розсічене, на ранній стадії зелене, під час дозрівання набуває жовтого, червоного чи фіолетового відтінку.

Головний корінь дерев’янистий, глибоко проникає в ґрунт, а додаткові корені забезпечують кіноа витривалість до посухи. Квіти дрібні, зібрані пучками у волотях, переважно дводомні, запилюються вітром. Плід — насінина, вкрита оболонкою, округла, плеската, діаметром до 2 мм з різною палітрою кольорів: чорна, коричнева, червона чи жовта, що зумовлено наявністю смолистих речовин на поверхні.

Зерна містять сапоніни та інші гіркі речовини — їх слід видаляти перед приготуванням, після чого насіння стає білим. Близько 60% насінини становить зародок, що пояснює високий вміст білків у культурі. Вегетаційний період залежить від сорту: 90 до 220 днів після висіву. Квітує від травня до жовтня, збір насіння відбувається із липня по серпень. Кіноа адаптована до різноманітних широт і росте на всіх континентах.

Поширення та походження

Лобода їстівна — традиційна зернова культура Анд Південної Америки, зокрема Болівії, Перу та Чилі, де її культивували інки ще тисячі років тому. Після приходу колонізаторів у новий час кіноа поступилася місцем європейським культурам, збереглась лише у віддалених андійських регіонах. Сьогодні кіноа переживає відродження і знову широко вирощується у високогірних районах Колумбії, Еквадору, Перу, Чилі та Болівії.

Нині Болівія й Перу — основні виробники кіноа. У контексті здорового харчування культура поширилась у США, Великій Британії, Нідерландах, Німеччині, Данії й інших країнах Європи. В Україні лобода їстівна культивується як декоративна рослина, рідше як реальна зернова культура. Зростання попиту стимулює активне вирощування та розширення промислових площ у Південній Америці.

Використання / дозування

У народній медицині вживають свіжі листя лободи в салатах або інших стравах. Основне призначення — використання дозрілих зерен: їх перемелюють, додають до зернового чи кукурудзяного борошна для випікання хліба, печива, тощо. Насіння кіноа ідеально підходить для приготування каш, додавання в супи чи інші круп'яні страви. Борошно кіноа не містить глютену, тому чудово підходить людям із целіакією.

Кіноа — цінне джерело вітамінів і мінералів, отже, чудова альтернатива багатьом харчовим добавкам. Серед вмісту особливо варто відзначити вітаміни групи B (фолієву кислоту, рибофлавін, тіамін), C та E. Вхідні сполуки є потужними антиоксидантами, сприяють регенерації слизових оболонок і шкіри, підтримці нервової системи тощо.

Насіння кіноа — надзвичайно багате на білок. Високий білковий склад відзначений європейськими та американськими харчовими лабораторіями, що стало підґрунтям для багатьох ґрунтовних досліджень, включно з програмою NASA по забезпеченню харчування космонавтів під час довготривалих місій у космосі.

Кіноа має широку гаму традиційного застосування: полегшення сухості очей, при проблемах дихальних шляхів, навіть як міякий миючий засіб завдяки вмісту сапонінів (народне використання для прання). Зустрічається й антисептичне застосування при обробці поверхневих пошкоджень шкіри.

Активні речовини

Насіння містить винятково багато білка, а також жири, вуглеводи, крохмаль, незамінні амінокислоти та вітаміни (особливо B, C, E), а гіркуватий смак оболонки забезпечують сапоніни.

Дозування

Кіноа просто та швидко готувати: на 1 частину кіноа додати 2 частини води, проварити на слабкому вогні 10-15 хвилин до повного розм’якшення. Для 3-4 порцій достатньо 100-150 г сухої кіноа.