Хміль звичайний – Humulus lupulus

Детальний опис

Хміль звичайний — «зелене золото» й справжній національний скарб, який цінують в усьому світі.

Ботанічна інформація

Хміль звичайний (Humulus lupulus) — це багаторічна, витка трав'яниста рослина, яка здатна виростати до 10 метрів завдовжки й жити понад 25 років. Стебло міцне, з великою кількістю підземних пагонів та сильним кореневищем. Стебла чотиригранні, грубі, вкриті жорсткими волосками. Листя долонеподібне, зубчасте, велике (до 20 см завширшки), на довгих черешках; у середині стебла розташоване супротивно, у верхній частині – чергове, зверху темні, знизу — світліші, мають до 7 лопатей. Квіти дрібні, зелені, з’являються у травні-червні. Самці мають суцвіття у вигляді волоті, а самки утворюють скупчення (колоски) — саме з них формуються знайомі всім овоїдні шишки (стробіли), складені з великих зеленувато-жовтих приквітків.

Поширення та походження

Батьківщина хмелю звичайного — помірні області Європи та Азії, тому в Україні можна зустріти дикорослі різновиди. Завдяки активному вирощуванню ця рослина поширена також у Північній та Південній Америці (особливо Чилі), Австралії й багатьох інших частинах світу. Найбільші площі хмелю займають у США, Польщі, Німеччині, Великій Британії, Канаді, Чехії та інших країнах. Хміль полюбляє вологий ґрунт, зустрічається на узліссях, біля водотоків, у кущах поруч із водоймами, часто оплітає інші рослини, дерева й огорожі.

Використання / дозування

Хміль — одна з найдавніших культурних рослин, яка супроводжує людство віками. У стародавні часи й Середньовіччі згадують про вживання молодих пагонів хмелю з сіллю та перцем. Перші надійні свідчення про вирощування хмелю датуються 768 роком (доба франкського короля Піпіна III), а на території України — IX століттям. Розквіт хмелярства настав за часів Карла IV, згодом площі було відновлено у XVIII столітті.

Найбільше застосування хмелю звичайного — у харчовій промисловості, насамперед у виробництві пива, якому він надає характерний аромат і присмак. Для підвищення якості, у хмільниках допускають лише жіночі рослини, оскільки запилення знижує якість шишок. В Україні основні райони вирощування хмелю — Житомирщина, Поділля, Волинь. Хміль з України визнаний одним із найякісніших у світі, його ще називають «зелене золото».

У фармації перші згадки про використання хмелю датуються 1813 роком — французький фармацевт Плеше застосував лупулін з шишок хмелю як заспокійливий засіб. Відтоді відомі аптечні препарати «Strobili lupuli» і «Glandulae lupuli». В XIX столітті екстракти хмелю дедалі більше використовували в косметиці, зокрема у шампунях і гігієнічних засобах.

Флавоноїди хмелю демонструють потужну антимікробну, антиоксидантну, протизапальну і антинеопластичну (протиракову) дію. Доведено здатність пригнічувати вільні радикали та деякі маркери запалення. Ксантохумол, що міститься у хмелі, трансформується у товстому кишечнику в фітоестроген пренілнарингенін, який зв’язується з людськими естрогеновими рецепторами. Завдяки цьому можливий виражений сприятливий вплив на менопаузальні прояви, зменшення приливів у жінок у період менопаузи.

Екстракт хмелю чинить антимікробну дію, особливо щодо збудників шкіри, а також застосовується як природний дезодорант; здатний руйнувати бактеріальні клітини та знижувати активність шкідливого біоплівки.

Гіркі речовини хмелю стимулюють виділення жовчі, тим самим сприяючи травленню жирної й важкої їжі. Підтверджено спазмолітичну дію на ШКТ, а також здатність знижувати холестерин у крові, оскільки гіркоти зв'язують холестерин у їжі та в організмі.

Гіркоти (альфа-кислоти), які містяться у хмелі, знижують нічну активність організму та сприяють якісному сну. Екстракт хмелю ефективний як засіб від безсоння, а у поєднанні з валеріаною допомагає швидше засинати. Також має заспокійливий, антидепресивний ефект і позитивно впливає на нервову систему.

Гомеопатія

У гомеопатії використовується як сечогінний засіб і антиафродизіак.

Народна медицина

Народні цілителі рекомендують хміль звичайний як заспокійливе, тонізуючий засіб для покращення апетиту та як амарум при втраченому апетиті. Використовується для поповнення вітамінів групи B, для стимуляції сечовиділення, при безсонні та м’язових спазмах. Хміль чи екстракти з нього використовують для покращення травлення, апетиту, а сучасна фітотерапія рекомендує його для підтримки у лікуванні раку простати, яєчників, грудей. В народі відмічається також допомога при підвищеному холестерині, шлункових спазмах, запаленні сечового міхура тощо.

Активні речовини

Жіночі шишки містять найбільшу концентрацію біологічно активних речовин: гіркоти (гумулон, лупулон, лупулін), терпенові сполуки (мірен, гумулен, каріофілен, фарнезен тощо), альфа-кислоти (когумулон, гумулон, валеріанова кислота), бета-кислоти (лупулон, колупулон, адлупулон), таніни, фенольні кислоти, флавоноїди (рутин, астралагін, кверцетин), жирні кислоти, амінокислоти, холін, аспарагін, смоли і ефірні олії (з переважанням сесквітерпенів і речовин, подібних до гумулену).

Традиційне дозування

Сухі шишки хмелю застосовуються у дозі 2 чайних ложки (1,5–2 г), заливаються 250 мл окропу і настоюються 15 хвилин. Такий настій/чай із приємною гіркуватістю приймають 1–2 рази на день. Екстракт хмелю рекомендують у кількості 60 мг разово чи разом з іншими рослинами. З шишок можна приготувати настоянку — по 20 крапель 3 рази на день при тривозі або 10 крапель з водою 5 разів на день при розладах травлення.

Застереження: Не рекомендовано вживати у період вагітності, лактації та дітям.