Кардамон справжній – Elettaria cardamomum

Загальні назви: Кардамон, кардамон справжній, зелений кардамон, грін кардамон, елетарія, Ela, Elettaria cardamomum, зелений елетарія, малабарський кардамон, lesser cardamom, cardamom, cardamomo, Grüne Kardamom, Kardamon, Huile Essentielle de Cardamome, cardamomi, Bai Dou Kou, справжній кардамон, kardemumma, cardamomi, international, латинські назви та синоніми

Латинська назва: Elettaria cardamomum

Походження: Африка, Азія, Південна Америка

Короткий вступ

Кардамон справжній вирощується переважно у нижніх ярусах тропічних лісів із середньорічною кількістю опадів до 4000 мм. Рослина потребує постійно вологого ґрунту та оптимальної температури близько 22°C (температури нижче 10°C можуть бути фатальними). Тому основні райони вирощування кардамону — Індокитай, Індія, Шрі-Ланка, Танзанія, Коста-Рика. Одна рослина може утворити чимало насіння, але найпоширеніший спосіб розмноження — поділ кореневища. У помірному та субтропічному кліматі кардамон можна вирощувати тільки у теплицях або як декоративну рослину — у звичайних умовах він насіння не зав’язує. В умовах України та Центральної Європи рекомендовано вирощувати кардамон як кімнатну культуру з постійним зволоженням і розподілом кореневища для розмноження (аналогічно до імбиру).

Детальний опис

Кардамон – вишукано ароматна пряність для кухні та натуральної косметики.

Ботанічна інформація

Кардамон справжній (Elettaria cardamomum) — багаторічна, вічнозелена, ароматична трава з потужним розгалуженим кореневищем, що сягає до 5 метрів у висоту. З високого стебла почергово розташовуються довгі (до 60 см), темно-зелені, гладенькі, лінійно-ланцетні листки з оксамитовою текстурою й гострою верхівкою. Суцвіття формується на окремому стеблі з білими або жовтуватими пелюстками, фіолетовими жилками й рожевими краями. Плід — видовжена тригнізда зелена коробочка до 2 см, в якій міститься близько 20 ароматних чорних або темно-коричневих насінин.

Поширення та походження

Батьківщиною кардамону справжнього є дощові ліси тропічного поясу Кардамонових гір на висотах до 1500 м у Гатах, південно-західне узбережжя Індії. Нині культивується у тропічних регіонах із відповідним кліматом (Індокитай, Шрі-Ланка, Танзанія, Коста-Рика, Гватемала) для комерційного використання. На цих територіях кардамон вважається цінною й поширеною спецією та лікарською рослиною.

Використання / дозування

У кардамону застосовують кореневище, листки й плоди, однак найбільшу цінність мають стручки — саме вони становлять еталонне східне прянощі. Свіжі або висушені сонцем коробочки використовуються як спеція для страв і напоїв. Мелений кардамон — це класика індійських страв карі та гарам масала, ефіопської приправи бербере, арабських сумішей (бахарат), бедуїнської кави, скандинавської випічки, азіатських десертів, ковбасових виробів та популярних східноазійських жувальних гумок для свіжого дихання.

Сучасні дослідження підкреслюють багатосторонній оздоровчий потенціал кардамону. У пре-клінічних дослідженнях його компоненти сприяли зменшенню гепатомегалії, дисліпідемії та гіперглікемії у тварин із порушеннями обміну речовин, а ефект був співставний із дією препарату піоглітазону, визнаного антидіабетика. Інше дослідження при щоденному прийомі 3 г кардамону показало зниження артеріального тиску, покращення фібринолітичної активності та зменшення рівня вільних радикалів у плазмі; позитивний вплив відзначають у тривалому вживанні для підтримки серцево-судинного здоров'я.

У тваринних дослідах встановлено запобіжний ефект кардамонового порошку при розвитку шкірних папілом; у піддослідних суттєво знизились як частота, так і тяжкість пухлин, площа ураження й середня вага новоутворень. Виявлена також значна редукція пероксидного окиснення ліпідів печінки та підвищення рівня антиоксидантів (наприклад, глутатіону), що свідчить про його антиоксидантні та хемопротективні властивості.

У пре-клінічних випробуваннях різні екстракти кардамону вміло знижували ризик виникнення уражень шлунка та болевого синдрому, викликаного протизапальними препаратами, діючи подібно до застосування ранитидину. Кардамон офіційно визнається державними фармацевтичними агентствами як природний засіб для підтримки здорового травлення та гармонізації стану шлунково-кишкового тракту.

Також окремі компоненти мають сечогінну дію та допомагають організму виводити надмірну рідину, особливо при застійних явищах або перевантаженні кофеїном. Зафіксовано й підтримку функції нирок й очищення сечовидільної системи — ця рослина дійсно сприяє здоров'ю нирок і сечової системи.

Народна медицина

У народній традиції насіння кардамону активно використовують для стимулювання травлення, відтермінування втоми, покращення стану при гарячці. Мелений кардамон у Південно-Східній і Південній Азії рекомендують як спазмолітик від кишкових спазмів, гіркоту й гармонізатор для регуляції травлення при печії, синдромі подразненого кишечника, запорах, метеоризмі, зниженні апетиту, застудах, кашлі, порушеннях жовчного міхура, інфекціях та запальних процесах у ротовій порожнині. У системі Унані-кору кардамон додають для лікування кишково-шлункових дисфункцій. Традиційно рослина використовується для зняття стресу, підтримки пам’яті, підживлення мозкової активності, підвищення енергії та внутрішнього охолодження організму під час спеки та гарячки.

Активні речовини

Плоди та листя кардамону містять білки, жири (омега-3 і омега-6 кислоти), вуглеводи, дубильні речовини (таніни, галова кислота), ряд терпенів та їх похідних (1,8-цинеол, α- і β-пінен, терпінеол, борнеол, гераніол, сабінен, лімонен, мирцен, ліналол), карбонові кислоти (олеїнова, лінолева, пальмітинова, стеаринова, кавова), вітаміни (рибофлавін, ніацин, тіамін, піридоксин, аскорбінова кислота), макро- і мікроелементи (калій, кальцій, магній, фосфор, марганець, натрій, залізо, цинк, мідь).

Дозування

Не існує однозначно встановленої простої дози кардамону для дорослих і дітей. Як засіб, що сприяє травленню, традиційно рекомендують 1 чайну ложку плодів або 2–5 г листя на 1 порцію; заварити у окропі 10–15 хвилин, настій уживати внутрішньо. У народній практиці добова доза приблизно 1,5 г плодів. Настоянку (мacerát у 60% етанолі) приймають по 1–2 г 1 раз на день.