Кадидловник пилчастий – Босвелія серрата

Загальні назви: Кадидловник, босвелія, босвелія серрата, салай гуггул, саллакі, дерево Пенджабу, Boswellia serrata, Salai guggul, Sallaki, Punjab tree, босвелія індійська, frankincense, індійський ладан, Indian frankincense, олібанум, міжнародні та латинські синоніми
Латинська назва: Boswellia serrata
Походження: Африка
Короткий вступ
Босвелія серрата — типовий представник субтропічних та тропічних регіонів. Рослина вирізняється здатністю рости на бідних ґрунтах при річній кількості опадів 500–1250 мм. Практичне застосування — для озеленення територій без лісу та рослинності.
Детальний опис
Екзотична рослина з ритуальним і духовним значенням.
Ботанічна інформація
Кадидловник пилчастий, або босвелія серрата (Boswellia serrata), — це середньоросле дерево, що зазвичай сягає 2 метрів, хоча деякі його різновиди можуть виростати до 8 метрів у висоту. Листя непарноперисте, на черешках, з пилчастими краями й росте групами. Верхня частина листя – темніша, квіти дрібні, білі або жовтуваті. Плід — дрібна коробочка, довжиною менше 1 см. При надрізанні кори з дерева витікає жовта ароматична смола — характерна для цього виду рослин.
Поширення та походження
Батьківщиною кадидловника є Аравійський півострів і райони біля узбережжя Червоного моря, звідки рослина швидко поширилася на Індійський субконтинент та в Африку.
Використання / дозування
З давнини рослина найбільше відома завдяки своїй смолі, знаменитій як ладан, яку застосовували під час релігійних і ритуальних церемоній, зокрема й у християнстві. Смолу збирають після надрізання стовбура за допомогою спеціальних бамбукових кошиків. Найраніше смолу використовували для обкурювання та бальзамування ще в Стародавньому Єгипті, Вавилоні, Персії, Китаї, Греції, Римі, Індії та навіть серед корінних народів Північної Америки. Смола слугувала для вшанування померлих і богів.
Найбільш поширене й відоме застосування — для опорно-рухового апарату. Профілактика та лікування артрозу — найчастіші показання. Босвелієва кислота проявляє дію при запальних процесах і набряках у разі артрозу й артриту. Також активна речовина має відомий інгібуючий вплив на онкологічні процеси (зокрема, рак товстої кишки) та при запальних захворюваннях кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона).
Босвелієва кислота рекомендована і для зовнішнього застосування на шкіру — широко використовується в косметичній промисловості, покращує еластичність шкіри, захищає від зовнішніх впливів і пригальмовує старіння епідермісу. Дослідження вказують на зменшення зморшок, поліпшення еластичності та зниження жирності шкіри при щоденному використанні крему з босвелієвою кислотою протягом 30 днів.
Босвелієва кислота зменшує прояви запальних захворювань суглобів: полегшує біль, набряк, ранкову скутість, покращує рухливість і сповільнює дегенерацію хрящової тканини.
Фармакологія
Фармакологічні дослідження показують, що механізм дії босвелієвих кислот зумовлений епігенетичними змінами: впливом на метилювання генів, ацетилювання гістонів, регуляцію мікроРНК, тобто активацію певних генів, відповідальних за запальні реакції.
У лабораторних дослідженнях виявлено особливу взаємодію босвелієвих кислот з низкою лікарських засобів: підвищується ефективність природних антимікотиків (та протигрибкових препаратів), засобів для живлення суглобів (глюкозамін, хондроїтин), а ось дія деяких нестероїдних протизапальних і антіревматичних препаратів (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен) послаблюється.
Традиційна народна медицина
В аюрведичній медицині Індії босвелію застосовують із VII сторіччя до н. е. для зменшення болю в суглобах (завдяки протизапальній дії), а також при дизентерії, гарячці, серцево-судинних захворюваннях, нерегулярних менструаціях та у разі запалення дихальних шляхів.
Народна медицина рекомендує босвелію при болях у суглобах викликаних артрозом або ревматоїдним артритом. Давньоіндійські веди містять згадки і про використання рослини при захворюваннях печінки та менструальних порушеннях.
Деякі цілителі застосовують босвелію для поліпшення пам’яті — це підтверджено рядом доклінічних досліджень, в яких босвелієва кислота захищала клітини мозку від пошкоджень, які імітували «стресову» ситуацію інсульту.
Обмеження та застереження
Босвелію не рекомендують вагітним і жінкам, що годують грудьми, оскільки її складові можуть викликати викидень або зашкодити плоду. Описані поодинокі випадки алергічних реакцій на босвелію.
Активні речовини
Смола босвелії містить монетерпени, дитерпени, тритерпени, тетрациклічні тритерпени та чотири пентациклічних тритерпенових кислоти, зокрема кислоту бета-босвелієву, кетобета-босвелієву, ацетилбосвелієву й ацетилкетобета-босвелієву. Саме босвелієві кислоти та їх похідні забезпечують основну протизапальну дію смоли. Інші компоненти — ефірні олії, вуглеводи й уронові кислоти.
Монетерпени відповідають за яскравий аромат і мають протипухлинну та антибактеріальну дію. Дитерпени проявляють антимікробну, протизапальну активність; тритерпени зменшують біль та покращують стан при астмі.
Дозування
Рекомендована доза залежить не лише від міцності, але й від форми препарату. Для капсул з екстрактом босвелії доза — 150–500 мг 2–3 рази на добу залежно від потреби. Для профілактики рекомендують менші дози, при лікуванні — можливе збільшення. Деякі місцеві креми наносять 1–3 рази на день. У вигляді порошку босвелії приймають близько 2 г 1 раз на добу.