Імбир – Імбир лікарський

Детальний опис

Ароматна спеція з унікальними лікувальними властивостями.

Ботанічна інформація

Імбир лікарський (Zingiber officinale) — багаторічна трав'яниста рослина, зовнішнім виглядом схожа на очерет або цукрову тростину. Щороку утворює листове стебло заввишки до 1 м. Імбир формує суцвіття з білих і рожевих бутонів, що розквітають у жовті квіти. Завдяки декоративному вигляду і стійкості до теплого клімату, імбир часто вирощують як окрасу поблизу будинків у субтропічних регіонах.

Дозрілі кореневища імбиру щільні і волокнисті. Сік із кореня використовується для ароматизації страв з м’яса та овочів в індійській кухні, як популярний інгредієнт у китайських, корейських, японських і в’єтнамських стравах.

Поширення і походження

Точне природне походження імбиру невідоме, хоча регіон поширення — Південно-Східна Азія. Деякі джерела вказують, що імбир виник на півдні Китаю і був розповсюджений у Індію. Інші — навпаки. Відомо, що традиції вирощування імбиру у Китаї та Індії налічують понад 3 тисячі років. В античності імбир з’явився також у Новій Гвінеї, а згодом його поширили фінікійці у регіон Середземномор'я та Близького Сходу.

У Стародавній Греції, Єгипті й Римі імбир знали і застосовували для приготування соусів, м’яса, бобових і овочів. Португальські мореплавці завезли імбир до Африки, а іспанські торговці — до Південної Америки у XVI столітті. Імбир був однією з перших спецій, привезених арабськими торговцями до Європи і Африки завдяки стійкості до теплого клімату. У середньовіччі імбир був улюбленою спецією на європейських столах.

Використання / дозування

Імбир — це ароматна та гостра спеція. Його можна нарізати й маринувати в оцті чи вині, вживати свіжим, цукрованим, вареним або смаженим. Водний настій або чай із імбиру підсолоджують медом чи додають лимон. Імбирне вино виробляється ще з 1740 року.

Сухий імбир зазвичай додають у випічку, печиво, торти та імбирне пиво. Цукати з імбиру виготовляють із тертого або скибочками свіжого кореня, відварюючи його у воді, а потім у цукрі до випаровування рідини.

В Японії імбир маринують для приготування бені сьога і гарі, подають свіжим до тофу або локшини, а також використовують у десертах. У Кореї сік імбиру додають до традиційного кімчі для поліпшення смаку. В Індії імбир – основа для гарячих і холодних страв, чаїв (масала чай), паст із часником і т. д. В’єтнамці додають нарізане листя імбиру до супу з бататом і креветками. В Китаї імбир поєднують із рибою і м’ясом, а в Бірмі входить до традиційного салату із горіхами та насінням.

В Індонезії із імбиру та цукру готують напій веданг джаґе, у Малайзії (халіа) імбир широко використовують у кухні. На Філіппінах із імбиру варять чай салабат. В Карибському регіоні популярний новорічний напій сорел з імбиром, а на Ямайці готують імбирне пиво і торти. В Європі та Великобританії відомі імбирні вина та лікери, а в Греції — імбирне пиво ціцивіра (ця традиція прийшла з Великобританії).

Сухий екстракт імбиру входить до засобів проти нудоти у вагітних, а також до препаратів для полегшення шлункових розладів, заколисування та блювання. Фенольні сполуки з імбиру сприяють зменшенню подразнення шлунково-кишкового тракту і полегшенню спазмів.

У Південно-Східній Азії імбир використовують всередину чи зовнішньо при нудоті та артритичних болях. Тривають дослідження ефективності й безпеки імбиру при тривалому застосуванні.

Імбир показав ефективність у лікуванні нудоти і блювання при терапії ВІЛ/СНІДу — прийом 30 хвилин до кожної дози антиретровірусних препаратів суттєво знизив ризик цих побічних ефектів. Деякі дослідження доводять зниження нудоти й блювання після хіміотерапії. Численні клінічні дослідження підтверджують, що 1-1,5 г екстракту імбиру сприяє значному полегшенню.

Імбир має помірний антибіотичний і протизапальний ефект, а також здатен зменшувати біль у суглобах при остеоартриті, сприяти полегшенню симптомів при ревматоїдному артриті та інших запальних процесах.

У клінічних дослідженнях було показано, що імбир також покращує пам’ять та функції мозку, діє як антиоксидант, стимулює секрецію слини й полегшує травлення, допомагає при дисменореї та менструальних болях, сприяє зниженню рівня цукру й холестерину у крові, а також зменшення болю у м'язах після фізичних навантажень.

У традиційній медицині імбир застосовується для зниження холестерину, стимуляції кровообігу та схуднення. У народній медицині Ямайки як стимулятор, кармінативний засіб, при диспепсії, закрепах і кольках, для покращення апетиту, при кровотечах, депресіях, застудах та різних інфекціях.

Дозування

Для усунення нудоти рекомендується 1 г імбиру двічі на день за 30 хв до лікування чи поїздки. 1–3 г можна приймати за 1–3 дні до початку менструації для профілактики дисменореї. Від 500 до 2500 мг на день у 2–4 прийомах протягом 3–21 дня рекомендуються вагітним при ранковій нудоті.

При болях у суглобах — 170–450 мг імбиру 1–4 рази на день. Чай для усунення нудоти готують із 20–40 г свіжого кореня. В деяких клінічних дослідженнях оптимальна доза становила 1,1–1,5 г на добу для усунення нудоти у вагітних. Ефективність при м’язових і суглобових болях показана при застосуванні 2 г на день щонайменше 11 днів.

Застереження: у великих кількостях імбир може спричинити печію, серцебиття чи розлади травлення. Не рекомендовано дітям та людям, що приймають ліки для серця, проблемами зі згортанням крові або шлунковими розладами. Імбир у великих дозах може впливати на згортання крові, тому під час прийому антикоагулянтів, антидіабетичних чи антигіпертензивних препаратів — обережно.

Активні речовини: імбир містить 10–80% води, навіть у сухому вигляді зберігає багатий профіль поживних речовин. Містить магній, кальцій, залізо, натрій, фосфор, марганець, калій, цинк; 1–3% становлять ефірні олії (зингерон, шогаоли, гінгероли), а також вітаміни В1, В2, В3, В5, В6, В9, С, Е.