Гудучі – Тіноспора серцеподібна

Загальні назви: Гудучі, тіноспора серцеподібна, тиноспора, гілой, глюб, тіппа-тіга, шінділакоді, амруту, чіттамруту, амрута баллі, бандау піч, расакінда, борапхет, гелоя, гуруч, гурча, галач, гаро, амрітвалі, амріта, чиннодбхава, гулвел, гулучі, Tinospora cordifolia, Tinospora, Guduchi, Giloy, міжнародні та локальні синоніми.
Латинська назва: Tinospora cordifolia
Походження: Африка, Азія
Короткий вступ
Гудучі – це швидкоростуча ліаноподібна рослина, яка розвивається на живих парканах чи деревах. Вона невибаглива у догляді: добре росте без пестицидів і добрив, достатньо легко розмножується живцями. Найкраще гудучі розвивається у тропіках, де може обвивати більші дерева. У регіонах зі схожим кліматом рекомендовано культивування у відкритому ґрунті або оранжереях.
Детальний опис
Гудучі – цінна лікарська рослина Південної Азії, що широко використовується в народній медицині для зміцнення організму, підтримки імунітету, терапії простуд, очищення, а також як супровід сучасних методів лікування, зокрема під час хіміотерапії.
Ботанічна інформація
Гудучі, також відома як Тіноспора серцеподібна (Tinospora cordifolia), – це багаторічна, витка трав'яниста рослина або дерев'янистий кущ, що досягає значної довжини та формує численні пагони різної товщини. Стебло має тонку прозору шкірку, що легко відлущується, або ж воно здерев’яніле. Кора гудучі сіра чи кремово-біла, деревина ніжна, з порами, а на свіжому зрізі набуває жовтуватого відтінку. Гудучі часто зростає на мангових деревах або живих парканах. Листки рослини – чергові, серцеподібної форми з пальчастим жилкуванням, гострі на кінці, покриті слизистим шаром. Квітки дрібні, жовті або зеленкуваті, зібрані у пучки: чоловічі – в гронах чи волотях, жіночі – поодинокі або в коротких суцвіттях. Плід – яскраво-червона бібовидна ягода або кістянка.
Поширення та походження
Батьківщиною гудучі є Індія, М'янма та Шрі-Ланка. Нині вона поширена по всій Південній Азії, а інтенсивно культивується в Індії. Найчастіше гудучі вирощують у тропічних областях на висоті до 1200 метрів – від району Кумаон до Ассама, а також у Західній Бенгалії, Біхарі, Декані, Конкані, Карнатаці та Кералі. Особливо цінуються рослини гірського походження (наприклад, з Непалу). Гудучі вже століттями є однією з основних рослин аюрведичної медицини; класично її використовували для боротьби з кишковими інфекціями та як тонік. Європейці, які жили в Індії, відзначали її зміцнювальні та сечогінні якості – саме тому настоянки гудучі швидко завоювали популярність і на Заході.
Використання / дозування
Лікарською сировиною є корінь та стебло гудучі (radix et herba tinosporae, radix et herba tinospori cordifolii). В аюрведичній практиці екстракт гудучі застосовують як діафоретик (потуличний засіб, який називають «індійський хінін»), при проносах, кишкових катарах інфекційного походження, для зміцнення організму та підвищення імунної відповіді, тривалий час – як афродизіак, для підтримки функції печінки та нирок, при фізичному виснаженні та у період відновлення після хвороб, при шкірних проблемах, діабеті 2 типу, гіперліпідемії, аутоімунних захворюваннях.
Гудучі традиційно рекомендують для поліпшення пам'яті, психічної та фізичної витривалості, профілактичної підтримки організму під час хіміотерапії й зменшення побічних ефектів цитостатиків, зниження артеріального тиску, зняття спазмів дихальних шляхів та антагоніст дії гістаміну. Також її використовують для зменшення тривожності, страху, стресу через вплив на центральну нервову систему, при розладах травлення, стимуляції виведення жовчі, для полегшення гарячки, нормалізації обміну речовин, підтримки видільної та сечостатевої систем, при ацидозі, ревматоїдному артриті, підвищеній сечовій кислоті, запальних, кровотворних та інтоксикаційних станах, для підвищення енергії при синдромі хронічної втоми й при сифілітичних виразках. У Південній Азії гудучі традиційно застосовують при лепрі та малярії.
Сьогодні гудучі високо цінується за адаптогенний ефект, тобто здатність підтримувати імунітет і допомагати організму адаптуватися до стресу та змін довкілля. Народні цілителі додають гудучі в фітосуміші при респіраторних недугах – як показали дослідження, екстракт може суттєво поліпшувати дихальне здоров'я та стан шкіри. В індійській, китайській та інших традиціях рослину століттями використовують при слабкості, гарячці, диспепсії, гонореї, сифілісі, імпотенції, запаленнях сечових шляхів, закрепах, вірусному гепатиті, шкірних захворюваннях, анемії. Окремо рекомендовано у випадках жовтяниці, ревматоїдного артриту, діабету й у лікувальних формулах при застудах, гарячці, вірусних та бактеріальних інфекціях із втратою апетиту або пересохлістю ротової порожнини. Олійні форми призначають при утрудненому сечовипусканні, ослабленні, патологіях селезінки, дихальної та нервової системи, епілепсії, розумовому виснаженні та легких психічних розладах.
В експериментах на тваринах виявлено зменшення росту пухлин і продовження тривалості життя при введенні концентрованого екстракту гудучі, зокрема – при раку щитоподібної залози. Доведено також регуляцію рівня цитокінів та інгібування росту меланомних клітин.
Вмістовий концентрат кореня гудучі спричиняв зниження рівня глюкози в крові у тварин з експериментальним діабетом 2 типу (ефект порівнювали з глібенкламідом та інсуліном), а також зниження холестерину, фосфоліпідів та жирних кислот у сироватці крові. Виявлено сприятливий вплив на жировий обмін печінки.
Дослідження показали антиоксидантний потенціал гудучі – блокування пероксидаз, оксиду азоту, вільних радикалів, супероксиду та гідроксилу. Антиоксидантний ефект підтверджено при діабеті, токсичній дії на печінку та запальних захворюваннях нирок, що свідчить про важливість рослини для імуностимулюючих і детоксикаційних програм, а також при запаленнях, обструкціях та патологіях сечових шляхів.
У клінічних дослідженнях підтверджено гепатопротекторний ефект, особливо при комбінації гудучі з куркумою. Водний екстракт рослини сприяв покращенню перебігу алергічного риніту, зменшенню симптомів закладеності носа, свербіжу. Інші дослідження вказують на користь у терапії виразок ніг і у комплексному лікуванні ранніх стадій ревматоїдного артриту (підсилює дію хлорохіну).
Активні речовини
Головні адаптогенні сполуки гудучі – це дитерпени, поліфеноли, полісахариди (зокрема арабіногалактан), а також алкалоїди, дитерпенові лактони, глікозиди, стероїди, сесквітерпени, феноли, аліфатичні сполуки й численні структурні полісахариди. Листя містить багато білків, кальцію та фосфору.
Дозування
Рекомендована доза: 1 г 5% водного екстракту надземної частини гудучі по 2–3 рази на день. У складі аюрведичних сумішей (наприклад, Amrita Ghrita) – 10–15 г на добу, можна доповнювати свіжою м’ятою. У капсулах стандартна доза – 300 мг 3 рази на день курсом мінімум 6 місяців, із бажаною перервою на кілька місяців. Настоянка: 25–40 крапель 2–3 рази на добу курсом не менше 6 тижнів. Усі види продуктів рекомендовано приймати під час або після їжі. Іноді рекомендують комбінувати гудучі з артишоком.