Гречка – Фагопірум стрілолистий

Детальний опис

Гречка – надзвичайно цінна безглютенова зернова культура, відома своїми очисними властивостями та багатим вмістом корисних речовин.

Ботанічна інформація

Гречка звичайна (Fagopyrum esculentum, синонім – Fagopyrum sagittatum) — це однорічна трав'яниста рослина, що виростає до 140 см (зазвичай 50–80 см). Стебло у гречки прямостояче, порожнисте, розгалужене, має характерний червоно-коричневий відтінок. Листя в нижній частині стебла черешкове, вище — сидяче, має серцеподібну або стрілоподібну форму, а пластинка трикутна. Квітки розміщуються в китицях у пазухах листків, є двостатевими та бувають білого, рожевого або червоного кольору. Плід – тригранна сім’янка, зазвичай коричнево-чорна або сіра. Очищене насіння (гречані крупи) формою і складом нагадує класичні злаки. Зовнішня оболонка – світло-зелена, з товстою одношаровою клітинною структурою, а всередині розташований ендосперм, насичений крохмалем. Коренева система представлена одним сильним стрижневим коренем, доповненим додатковими тонкими корінцями. Гілки йдуть по всій довжині стебла, і гречка швидко пристосовується до навколишнього середовища. Лушпиння насіння має малу густину, що дозволяє легко його видаляти.

Походження та поширення

Гречка не є автохтонною культурою для України чи Європи, вона була завезена сюди з Азії. Ймовірним місцем походження вважається Південно-Східна Азія – території від Китаю та Юньнаня до центральної Азії й Тибету, а також Південна Сибір і Північний Китай. В Європі гречка стала поширеною завдяки хрестоносцям, які завезли її з Близького Сходу, звідси назва «саррацинське зерно» у Франції. В Україні та Росії слово «гречка» має походження від византійських торгівців (греків). Гречка культивується й у Північній Америці, а глобальний розквіт культури настав уже у XXI столітті.

Використання / дозування

Гречана мука традиційно застосовується для випічки хліба і особливо пирогів із приємним смаком та характерним темно-рожевим кольором. В Північній Америці популярні гречані млинці на сніданок із кленовим сиропом. Листя молодої гречки вживають сирими як овочі, а стебла й інші частини рослини — як корм для худоби. Гречка має особливе значення під час посту в Індії, широко використовується в Китаї, Японії (як локшина соба, маню), Росії та Україні, входить у щоденний раціон (гречана каша). Можна готувати лікувальні чаї – насіння і лушпиння багаті на залізо та цінні біоактивні речовини. Гречка цінується завдяки високому вмісту легкозасвоюваних білків, сприятливому складу жирів, клітковини, оптимальному співвідношенню амінокислот та антиоксидантів – флавоноїдів (особливо рутину, що зміцнює судини). Гречані препарати допомагають при варикозі, хворобах судин, підвищеному холестерині, серцево-судинних захворюваннях, рекомендовано при целіакії (адже не містить глютену). Для приготування чаю беруть 1 чайну ложку сушеної трави та заливають 250 мл окропу, настоюють 15 хвилин. П’ють до 3 разів на день.

Сучасні наукові дослідження окремих компонентів гречки (рутин, D-хіро-інозитол та білкових концентрацій) демонструють її позитивний вплив на здоров’я судин, рівень холестерину, обмін речовин і навіть респіраторну систему. Є перспективи застосування при полікістозі яєчників, для підтримки печінки і як загальнозміцнювальний продукт.

Активні речовини

Гречка містить багато рутину, амінокислот, білків, клітковини, крохмалю, лінолевої кислоти, D-хіро-інозитолу, заліза, фосфору, кальцію, цинку, селену, міді, калію, марганцю, вітамінів групи B, холіну, токоферолу. Відсутність глютену робить гречку унікальною для людей із непереносимістю клейковини.

Дозування

Гречку та вироби з неї споживають у звичному харчуванні, рецепти досить поширені. Для приготування лікувального чаю 1 чайну ложку сушеної зеленої маси заливають 250 мл окропу та настоюють 15 хвилин. Вживати до 3 разів на день. Для покращення смаку до чаю додають мелісу.