Гравіола – Аннона колюча

Детальний опис

Унікальна тропічна рослина, яку століттями використовують у традиційній медицині індіанські народи Південної Америки.

Ботанічна інформація

Гравіола – це вічнозелене дерево заввишки 5–6 м, що походить із тропічних регіонів Південної та Центральної Америки. Його листя велике, овальне, темно-зелене й ніколи не опадає. Особливістю гравіоли є її квіти, які спочатку жіночі, а потім змінюють стать на чоловічу. Дерево дає жовто-зелені їстівні плоди, покриті численними м’якими шипами. Ці плоди відомі на місцевих ринках під назвою «гуанабана», а також як «бразильська папая». М’якоть використовується для приготування напоїв, а листя, кора та коріння мають давню традицію застосування у місцевій народній медицині.

Поширення та походження

Гравіола походить із тропіків Південної та Центральної Америки, але її також можна зустріти в Африці та Південно-Східній Азії. Найкраще росте у вологих та теплих регіонах. Колись дика рослина, сьогодні гравіола активно культивується заради плодів і лікарських властивостей.

Використання / дозування

Гравіола цінується індіанцями Південної та Центральної Америки вже багато століть. У європейській медицині та наукових дослідженнях ця рослина з’явилася в середині ХХ століття. Народна медицина рекомендує гравіолу при інфекційних захворюваннях, що спричинені бактеріями чи паразитарними організмами, включно з лейшманіозом. Відвари з листя або насіння гравіоли використовують для боротьби з вірусними інфекціями (зокрема згадуються випадки лікування ВІЛ), а також при герпесі.

У Південній Америці, особливо на Кубі, гравіолу застосовують як антиоксидант і імуномодулятор при застудах, легких застудних вірусних захворюваннях, астмі та проблемах із захисними силами організму. Експериментальні дані свідчать про антипаразитарні властивості гравіоли стосовно різних видів лейшманій (підтверджено Vila-Nova et al), а також про пригнічення їх активності завдяки сполукам аннонацин і коросолон.

Деякі джерела згідно традиційно народного досвіду бачать перспективу використання гравіоли для лікування онкологічних захворювань. Наукові експерименти (переважно на тваринах) свідчать, що окремі речовини з гравіоли можуть зупиняти ріст ракових клітин. Більшість робіт фокусуються на потенційному посиленню існуючої протиракової терапії (синергетичний ефект). Народна медицина проголошує гравіолу як засіб для знищення ракових клітин та гальмування розвитку пухлин.

У народній практиці використовують насіння для індукції блювання (у великій кількості) та для очищення кишечника. Гравіола також застосовується при кашлі, запаленнях носа, носоглотки та горла. Деякі пацієнти відзначають покращення загального стану, відпочинку і релаксу організму. Згідно традицій, гравіолу використовують для полегшення депресії та тривоги. Для дітей старшого віку засіб рекомендують для зниження температури, зняття судом, при виразковій хворобі та для покращення травлення.

Квіти гравіоли в народній медицині застосовують як спазмолітик при коліках і болях органів травлення. У Карибському регіоні гравіола дуже популярна проти гарячки. Відвари листя гравіоли рекомендують при запаленнях і набряках кінцівок. Дослідження на тваринах показали перспективу знеболюючого і протизапального впливу.

Малі клінічні дослідження розглядали вплив гравіоли на зниження високого артеріального тиску та нормалізацію рівня холестерину. Інші роботи описують помірне зниження високого рівня цукру у крові після вживання гравіоли. Зовнішньо гравіолу застосовують для полегшення болю при артриті, втомі та ревматизмі.

Активні речовини

Наукові дослідження підтверджують, що гравіола містить специфічні сполуки – аннонацинові ацетогеніни. Саме їм приписується здатність знищувати ракові клітини. Дослідження щодо виділення цих речовин і створення ліків від раку тривають, однак наразі без остаточних результатів. Ацетогеніни характерні лише для рослин родини Аннонових (Annonaceae), і їм притаманні антимікробні, антипаразитарні і протиракові властивості.

Гравіола містить ацетогеніни, епоксі-ацетогеніни та інші полікетидні епоксідеривати, зокрема аннонацин, коронін, монте-кристін, анномурицин, коросолон, буллатацин (імовірна протиракова дія), мурікапентоцин, мурікореацин, муріhexocin С, ретикулін, N-метилкокулаурин, лектини, когібін С та D, ізохіноліни (які мають легку антидепресивну дію), алкалоїди, а також похідні біс-тетрагідрофурану та цис-монотетрагідрофурану. Синтез цих сполук у лабораторних умовах наразі триває без значних досягнень.

Традиційне дозування

Відвар: Дві столові ложки сировини залити 750 мл холодної води, довести до кипіння та варити 10–20 хвилин на невеликому вогні. Процідити і пити тричі на день по 250 мл.

Дозування безалкогольної (AF) настоянки: Перед вживанням струсити. Вживати по 20 крапель 4 рази на добу. Рекомендується утримувати настоянку в роті для кращого всмоктування крізь слизову. Можна запивати невеликою кількістю води. Рекомендована добова доза містить 1776 мг свіжої сировини.

Дозування капсул: По 3 капсули тричі на день за 20 хвилин до їди.

Дозування меленої сировини: Одну чайну ложку порошку гравіоли розмішують у воді й випивають тричі на день.

Увага! Не рекомендується людям із низьким тиском (може знижувати артеріальний тиск), а також обов’язково консультуватися з лікарем, якщо ви приймаєте ліки від гіпертонії. Не застосовувати під час вагітності через стимуляцію скорочення матки.