Горіх чорний – Югланс нігра

Детальний опис

Горіх чорний – величне дерево, ціноване у терапевтичних практиках корінних народів Північної Америки.

Ботанічна інформація

Горіх чорний (Juglans nigra) – листопадне, потужне, прямо-росле дерево, висотою 20–40 м і шириною 15–25 м. Кора дерева темно-сіра, глибоко розтріскана, зі специфічним візерунком у формі діаманта. Листки складні, непарноперисті, розташовані почергово, довжиною 30–60 см; містять 15–23 листочки із загостреними кінчиками та злегка пилчастими краями, кожен 7–10 см завдовжки та близько 3 см завширшки. Горіх чорний – однодомна рослина: чоловічі квітки зібрані у сережки, жіночі – у групах по 2–5 на кінцях гілок. Плоди кулясті, дуже тверді, діаметром 4–6 см, зеленувато-коричневого кольору з характерним різким ароматом, що визрівають з жовтня по листопад. Ядра плодів їстівні.

Поширення та походження

Горіх чорний походить зі східної частини Північної Америки, зростає біля річок і узбереж від південного Онтаріо до південно-східної Південної Дакоти, далі до Джорджії, північної Флориди та на південний захід до Техасу. Завдяки діяльності людини у XVII сторіччі поширився в Європі, Середній Азії та Китаї. Спочатку його вирощували у палацових садах як декоративну рослину, а сьогодні можна зустріти й у звичайних парках. У Чехії вперше чорний горіх з’явився у 1835 році, а найбільший сучасний екземпляр знаходиться у замковому парку Квасиці (округ Кромержиж).

Використання / дозування

Горіх чорний надзвичайно цінний і як комерційна деревина – його темне дерево міцне, зручне у роботі. Дерева вирощують як для плодів, так і для отримання цінної деревини. Ядра чорного горіха популярні у харчовій промисловості та кулінарії, їх додають до морозива, хлібобулочних виробів, кондитерських виробів, у випічку та десерти. Оцвітина і шкірка плодів можуть використовуватись для приготування сиропу чи настою для ароматизації напоїв.

Барвники – юглон, плюмбахін та таніни, що містяться у чорному горісі, традиційно застосовувались для фарбування волосся, виробів, підлог, меблів, а також у косметичних засобах, як полірувальний матеріал, й для фільтрації дьогтю. Свіжі екстракти шкірки горіха мають жовто-коричневий відтінок, що з часом переходить у більш темний коричневий.

Корінні американці застосовували екстракт зі шкірки чорного горіха під час очищувальних ритуалів для боротьби з паразитарними інфекціями, покращення імунної системи та як засіб для очищення травного тракту. До розповсюдження вітамінів і мінералів чорний горіх часто використовували при лікуванні виразок, поранень, цинги та для полоскання рота. Маючи високий вміст танінів, чорний горіх застосовувався і російськими військовими для дезінфекції ран, прискорення процесу загоєння, а також для лікування виразок.

Завдяки високому вмісту біологічно активних речовин чорний горіх досліджують на потенційну антипаразитарну та протигрибкову дію, зокрема проти найпростіших (Giardia), плоских і круглих черв'яків. Сьогодні чорний горіх є складником численних протипаразитарних і протигрибкових фітозбірів.

У 2012 році було досліджено антимікробну дію хінонових речовин чорного горіха. Експерименти показали, що юглон має потужні антибактеріальні властивості, особливо проти бактерій Erwinia amylovora, що дозволяє розглядати його як природну альтернативу сучасним антибіотикам. Інші дослідження підтвердили, що юглон гальмує активність ферменту RNаза H у вірусів ВІЛ, а отже, потенційно зупиняє реплікацію вірусу – це доводить противірусний потенціал чорного горіха.

Таніни (поліфенольні сполуки) здатні знижувати рівень холестерину у плазмі крові, зменшувати виділення поту через скорочення потових залоз, полегшувати стан при діареї та підвищеній кровоточивості.

Народна медицина

У фітотерапії використовують шкірку, ядра, листя та околоплідник чорного горіха. Найбільш відомі властивості – очищення організму, підтримка природного імунітету, поліпшення розумових функцій, стимуляція апетиту, зниження рівня холестерину, уповільнення розвитку атеросклерозу та позитивний вплив на серцево-судинну систему (особливо судини).

Народна медицина рекомендує застосування шкірки чорного горіха при болючому травленні, коліках, печії, метеоризмі, для стимуляції жовчовиділення, профілактики серцево-судинних хвороб, а також зовнішньо при болючих виразках і акне.

В етномедицині шкірку чорного горіха традиційно використовують для лікування новоутворень. Північноамериканські цілителі радять чорний горіх для стабілізації стану при лейкемії, для лікування сифілісу, для полоскань при шкірних захворюваннях і для полоскання горла та ротової порожнини під час запалення.

Активні речовини

У 100 г шкірки чорного горіха міститься близько 10 г вуглеводів, близько 59 г жирів (переважно поліненасичені: лінолева, олеїнова, пальмітинова та стеаринова кислоти) та 24 г білків. Також містяться вітаміни B1, B2, B3, значні кількості B5 і B6, а також B9, B12, вітаміни C, D, E та K. Особливо цінними є юглон (нафтохінонова сполука), плюмбахін (хіноновий пігмент) та поліфеноли (таніни). Із мінералів виділяється надзвичайно високий вміст марганцю, фосфору, магнію й цинку, менше – кальцію, заліза, натрію та калію.

Дозування

Відвар готують із однієї столової ложки шкірки чорного горіха на 750 мл холодної води. Довести до кипіння, варити на слабкому вогні не більше 10 хвилин. Зняти з вогню, розділити на три частини й випивати протягом дня.