Глід дволопатевий – Crataegus laevigata

Загальні назви: Глід, глід дволопатевий, глід середній, Crataegus laevigata, Crataegus oxyacantha, англійський глід, майський кущ, майове дерево, майбуш, середньоєвропейський глід, глід лісовий, глід живоплотний, майфлауер, авбепін (aubepine), майбуш (maybush), мідленд готорн (midland hawthorn), лісовий глід (woodland hawthorn), живоплітний глід (hedgethorn), глодова ягода (haw), глодовий кущ (hawthrone), біанко спіно (bianco spino), вейсдорм (Weissdom), хложинки, лох, bois de mai, хложек, хаагдорн (haagdorn), хагедорн (hagedorn), May, Нань Шаньчжа (Nan Shanzha), Шаньчжа (Shanzha), Шенчжа (Shen Zha), whitehorn, міжнародні та латинські синоніми.
Латинська назва: Crataegus oxyacantha vs crataegus laevigata
Походження: Африка, Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка
Короткий вступ
Глід використовується у Центральній Європі як рослина для живоплоту. Це невибагливий чагарник або дерево, яке віддає перевагу вологим, пухким та багатим на гумус ґрунтам, бажано на сонячних або напівтіньових місцях. Тим не менш, добре переносить і посуху. Глід може витримувати морози до –18 °C. Насіння рекомендується висівати восени, витримуючи температуру близько 15 °C протягом 3 місяців, після чого ще 3 місяці при температурі близько 4 °C. Деякі рослинки проростають уже навесні, часто проростання відбувається нерівномірно й може тривати до 18 місяців. Рослина починає плодоносити приблизно з 5–8 року життя.
Детальний опис
Глід дволопатевий – природна підтримка серця й зниження тиску. Ця рослина сприяє покращенню кровообігу, нормалізації серцевої діяльності та містить біологічно активні компоненти для підтримки здоров’я серця.
Ботанічна інформація
Глід дволопатевий – це листопадний чагарник або невелике дерево, що може виростати до 12 метрів і формує густу крону. Назва «Crataegus» походить від грецького слова «krataigos», що означає «сильний» – через надміцну деревину глоду. Гілки тонкі, сіруваті, з численними трьохсантиметровими колючками, а чергово розташовані, лопатеві листки мають довжину 3–6 см і ширину 2–5 см.
Квіти глоду дволопатевого – двостатеві, рожеві або білі, близько 15 мм у діаметрі, зібрані у суцвіття по 5–10 квіток з характерним запахом. Опыляються комахами. Плоди – темно-червоні м’ясисті кістянки 6–10 мм з 2–3 кісточками, дозрівають восени.
Поширення та походження
Глід дволопатевий походить із помірної зони північної півкулі – Центральної та Західної Європи, частково Північної Америки, Азії та Північної Африки. Найбільше поширений у сучасній Угорщині, Словаччині, Україні, Чехії, а також аж до західної межі Іспанії. Нині глід широко культивується у Центральній, Західній Європі та частинах Азії й Африки. Зазвичай росте вздовж доріг, поблизу струмків, на узліссях, схилах та в чагарниках як у низинах, так і на височинах. На теренах України став традиційною рослиною для живоплотів.
Використання / дозування
Глід дволопатевий – цінна лікарська рослина, з якої використовують листя, квіти та плоди. Глід популярний для виготовлення лікувальних чаїв, екстрактів, а також різноманітних продуктів – варення, джемів, компотів і навіть вина. У фітотерапії й народній медицині глід визнано засобом для підтримки серцево-судинної системи, покращення кровообігу, зміцнення серця та зниження артеріального тиску. Його рекомендують для нормалізації серцевого ритму, підтримки при хронічній серцевій недостатності, розширенні судин і корекції артеріального тиску, а також як профілактику інфарктів та аритмії.
У народній медицині глід застосовують для корекції як зниженого, так і підвищеного тиску – він розслабляє судини та сприяє природному зниженню тиску. Також глід традиційно застосовується при легких формах стенокардії, серцевої недостатності, аритмії, а також для профілактики серцевих захворювань. Біологічно активні речовини глоду допомагають знижувати «поганий» LDL-холестерин і зменшувати жирові відкладення у печінці та судинах.
Відомо, що екстракти глоду покращують симптоми, спричинені серцевою недостатністю, зменшують втомлюваність, покращують дихання, мають позитивну інотропну, антиаритмічну та вазодилатуючу дію, підтримують антиоксидантний стан клітин міокарда. Для отримання терапевтичного ефекту рекомендований тривалий і регулярний прийом.
Окрім серцево-судинних властивостей, глід використовують і для покращення травлення (диспепсія, діарея, здуття, погане перетравлення), при глистах і деяких кишкових інфекціях. Відомі також заспокійливі і седативні властивості глоду: він полегшує нервове напруження, знижує тривожність і сприяє кращому сну, а також допомагає при нервових станах під час менструацій.
Наружно препарати з глоду застосовують при опіках, виразках, ранах, свербінні та обмороженнях. У народній медицині глід використовують при камінцях сечових шляхів, полегшенні спазмів сечових і травних шляхів, при ускладненому диханні та астмі. У традиційній китайській медицині глід подається при гіперліпідемії, поганому кровообігу та хронічних захворюваннях дихальної системи.
Активні речовини: Глід містить флавоноїди (вітексин-2-рамнозид, ізовітексин, рутин, гіперозид, ізокверцитрин, похідні ериодиктіолу, лютеоліну, хлорогенову кислоту, епікатехін), полімерні процианідіни, тритерпени, фенольні кислоти (урсулова, олеанова, кратегова), а також глікозиди, дубильні речовини та цукри.
Дозування
Трав’яний настій готують з листя, плодів або квітів глоду (найціннішими вважаються квіти). 2 чайні ложки подрібненої сировини заливають 250 мл окропу, настоюють 20 хвилин. П’ють 2 рази на день по 1 склянці (250 мл) вранці та ввечері. Гіркоту можна нейтралізувати додаванням меду, цукру чи лимона. Суха витяжка – 160–1800 мг на день, розділена на 2–3 прийоми. Тривалий і регулярний прийом необхідний для досягнення оптимальних результатів.
Увага! Глід не рекомендується людям з гіпотонією (зниженим тиском). Поєднання з іншими препаратами для лікування серця або тиску слід обов’язково погодити з лікарем. Заборонено поєднувати з бета-блокаторами або дигоксином без нагляду лікаря. Не рекомендовано для вагітних і годуючих жінок.