Гімнема лісова – Гімнема силвестріс

Загальні назви: Гімнема, гімнема лісова, гімнема силвестріс, гімнема мелісіда, гімнєма, гимнема, гімнема гірська, гурмар, гурмарбуті, Madhunashini, месхашрінгі, mershashringi, кавалі, вакунді, miracle plant, вішані, шардуніка, Gymnema montanum, merasingi, Periploca sylvestris, Дхуцеті, подапатрі, адигам, черукуріння, Sannagerasehambu, Gymnema sylvestre, Gurmar, gymnema, gymnema leaf, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Gymnema sylvestris

Походження: Африка, Азія

Короткий вступ

Гімнема лісова найкраще росте у теплих тропічних і субтропічних регіонах, які не схильні до заморозків. Віддає перевагу пухким, багатим на гумус і органіку ґрунтам із добрим дренажем. Рослині рекомендовано рости під тінню поруч із масивними деревами, опорні гілки яких вона може обплітати. Вологолюбна, поливати слід регулярно 2–3 рази на тиждень, не допускаючи застою води. Найкраще розвивається в умовах помірної вологості.

Детальний опис

Гімнема лісова – рослина з унікальним впливом на метаболізм цукру та боротьбу з ожирінням.

Ботанічна інформація

Гімнема – це багаторічна ліана з супротивними, зазвичай еліптичними або овальними простими листками довжиною 4–6 см і такою ж шириною. Дрібні, жовті й правильні квіти зібрані у верхівкові суцвіття довжиною 6–10 см, які нагадують грону. Чашечка п’ятипелюсткова, віночок дзвоникоподібний, циліндричний і ланцетний. Плід – овальна чи видовжена стручкоподібна коробочка, або складнопліддя з кількох таких коробочок.

Поширення та походження

Рід Гімнема широко розповсюджений у тропічній і субтропічній Азії, Африці й Океанії. Гімнема лісова росте переважно у тропічній та південній Африці, на Мадагаскарі, а також у південній і центральній Індії, Індонезії, Японії та прилеглих регіонах. У дикому вигляді її найбільше зустрічають у тропіках Індії.

Використання / дозування

Екстракти гімнеми широко застосовують у традиційній медицині світу для антидіабетичної терапії та контролю рівня глюкози при цукровому діабеті 1 та 2 типу. В аюрведичній медицині листя гімнеми використовують уже понад 2000 років для подолання гіперглікемії і надмірної ваги. Західна медицина перейняла цей досвід, і зараз гімнема лишається популярною як доповнення до основної терапії. Встановлено, що речовини з гімнеми можуть стимулювати вироблення інсуліну, знижувати глікемію, а також зменшувати потяг до солодкого – завдяки блоку «солодких» смакових рецепторів язика. Це робить її улюбленою серед тих, хто контролює рівень цукру або бореться з ожирінням.

Крім того, гімнема гальмує всмоктування цукрів у кишечнику, а також жирових кислот, запобігаючи відкладенню жиру. Регулярний прийом гімнеми може позитивно впливати на зниження ваги, рівня холестерину й тригліцеридів. Є дані про позитивний вплив на імунітет, серцеву діяльність, функції печінки та нирок. Клінічні та експериментальні дослідження підтверджують зменшення рівня глюкози, підвищення кількості бета-клітин підшлункової залози, зниження необхідної дози інсуліну або цукрознижувальних засобів у хворих на діабет.

У народній медицині Індії листя гімнеми застосовують також для лікування захворювань очей, астми, запалень, при укусах змій, для підтримки здоров’я печінки, нирок, шкіри та при кашлі. У традиційній китайській медицині її використовують при туберкульозі, поліомієліті та ряді інфекційних хвороб.

Активні компоненти

До головних біологічно активних речовин гімнеми належать тритерпенові сапоніни (включаючи кислоту гімнемову), гімнемасапоніни, глікозиди, алкалоїди, флавоноїди, антраценові похідні, хлорофіли, фітин та ряд амінокислот. Особливу роль для фармакологічної дії відіграють кислота гімнемова, гімнестогеннін, гурдазин та пептид гурарин.

Дозування

Усі частини гімнеми лісової вважаються безпечними за умови суворого дотримання рекомендованого дозування. У готових добавках зазвичай використовують 400 мг екстракту – небажаних ефектів чи лікарських взаємодій не описано. Втім, при сумісному прийомі із цукрознижувальними препаратами варто проконсультуватися з лікарем, щоб уникнути гіпоглікемії. Недостатньо даних про застосування у дітей, вагітних і годуючих – тому для цих груп не встановлено рекомендовану дозу.