Гематококус дощовий – Астаксантин

Загальні назви: Астаксантин, гематококус дощовий, Haematococcus pluvialis, астаксантин природний, Astaxanthin, Astaxantina, microalgae, мікроводорість, мікроальга, Haematococcus, microalgue, латинська, англійська, міжнародні синоніми

Латинська назва: Haematococcus pluvialis (syn. Volvox lacustris, Sphaerella pluvialis, S. lacustris)

Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Для успішного культивування мікроводорості Haematococcus pluvialis необхідно створити відповідні умови, зокрема помірний стрес (освітленням, низькою концентрацією поживних речовин, підвищеною температурою тощо). Якщо водорість вирощується у вуглецевмісному середовищі, її можна залишати у темряві. В інших умовах варто дотримуватись певного спектра опромінення у різних циклах. У середовищі важливим є достатній вміст азоту, а потім фосфору, причому найкраще використовується нітрат натрію. Оптимальний pH знаходиться у межах 6–8 (найбільший синтез астаксантину), а максимальний ріст водорості відзначається при pH 7. Найкраща температура для зростання та вироблення пігменту – близько 25°C.

Детальний опис

Природний пігмент з вражаючим антиоксидантним потенціалом.

Ботанічна інформація

Життєвий цикл Гематококуса дощового досить складний. Клітини цієї зеленої мікроводорості здатні переходити у різні морфологічні стани протягом свого існування: від рухливих зооспор і двобичинкових форм до нерухомих стадій із товстими клітинними стінками. Колір водорості змінюється від зеленого до червоного залежно від вмісту накопиченого пігменту астаксантину. У несприятливих умовах утворює стійкі цисти, які можуть витримувати екстремальні стреси – висушування, замерзання та інше.

Поширення та походження

Гематококус дощовий поширений у прісноводних водоймах по всьому світу, переважно на мілководдях, у тимчасових калюжах, невеликих резервуарах, канавках, дорожніх та залізничних відводах, у скельних тріщинах, на болотах, міських ділянках або в місцях перебування тварин у теплих кліматичних зонах. Також ця водорість здатна часом зустрічатися на межі між прісною і солоною водою, наприклад на скелях морського узбережжя. Важливо, що її ріст чутливий до присутності інших видів мікроводоростей, які можуть виробляти речовини, що уповільнюють розвиток Haematococcus.

Використання / дозування

Астаксантин – ключова речовина, що отримується з Гематококуса дощового. Цей природний пігмент широко використовується в харчовій промисловості, зокрема як барвник для надання привабливого кольору м’ясу лосося, форелі, креветок, раків та декоративних риб. У птахівництві астаксантин також підсилює забарвлення м’яса і покращує ріст молодняка. З 2009 року він входить до семи дозволених FDA США барвників для тваринництва.

Астаксантин відомий як потужний антиоксидант із вираженою антивіковою, протизапальною та імуномодулюючою дією. Доведено, що ця речовина захищає клітинні ядра від фотоксидативного стресу (наприклад, ультрафіолетового випромінювання) або працює як депонуюча молекула, оберігаючи структуру клітини іншими шляхами. У дослідженнях на тваринах встановлено, що прийом астаксантину знижує рівень запального ушкодження мітохондрій на фоні старіння, стимулює вироблення енергії (АТФ), стабілізує клітинні мембрани, гальмує пероксидацію ліпідів і знижує вироблення запального оксиду азоту. Астаксантин має доказану ефективність у зменшенні запалення й ушкодження слизової оболонки шлунка, захищаючи її при інфікуванні Helicobacter pylori та сприяючи відновленню тканин. Виявлені позитивні ефекти для профілактики гастриту, а також поліпшення стану при хронічних запаленнях.

Астаксантин рекомендований у комплексній профілактиці нейродегенеративних хвороб (хвороба Паркінсона, Альцгеймера), оскільки захищає мембрани нервових клітин, підтримує іонний баланс, гальмує апоптоз нервових клітин і покращує клітинне відновлення. В експериментах відзначався профілактичний ефект проти інсульту та серцево-судинних ускладнень, а екстракти з астаксантином використовують для підтримки функцій серця та судин, зниження ризику атеросклерозу й зменшення летальності від інфаркту і мозкової катастрофи. Епідеміологічні дані свідчать, що активне споживання каротиноїдів (у тому числі астаксантину) знижує ризик серцево-судинних подій.

Доведені властивості астаксантину щодо регулювання рівня ліпідів: він знижує кількість тригліцеридів, так званого «поганого» холестерину (ЛПНЩ), сприяє підвищенню рівня «доброго» холестерину (ЛПВЩ). Дослідження показали, що застосування астаксантину у поєднанні з фолієвою кислотою та червоним ферментованим рисом протягом чотирьох тижнів зменшує загальний холестерин, LDL і тригліцериди на 20–26%, тоді як концентрація HDL підвищується на 5%.

В експериментах з тваринами і на людях також доведено профілактичний ефект проти вікової макулодистрофії та зміни зору, показано зменшення симптомів клімактеричного синдрому (гарячі приливи, біль у суглобах, зміни настрою) при прийомі астаксантину в комбінації з вітамінами та флавоноїдами. У пацієнтів з ревматоїдним артритом поліпшує самопочуття й якість життя.

Потенціал застосування астаксантину також активно досліджується при лікуванні хвороб шкіри (покращення еластичності, захист від UV), у профілактиці та відновленні після інсультів, для зниження онкологічних ризиків, а також у ролі імуностимулятора – стимулює продукцію антитіл, зменшує ріст пухлин за рахунок активації Т-лімфоцитів. Відомо, що астаксантин позитивно впливає на процеси кровотворення та метаболізм жирів.

Активні речовини

Усі основні ефекти обумовлені унікальною сполукою – астаксантином, другорядним каротиноїдом рослинного походження.

Дозування

Рекомендована добова доза астаксантину залежить від віку, стану організму і бажаного ефекту. У більшості добавок застосовують діапазон 4–20 мг на добу. Для потужної антиоксидантної дії деякі літературні джерела вказують дози у межах 4–100 мг на день. У складних або загрозливих ситуаціях повідомляли про дози до 1 г/кг ваги. Рекомендується слідкувати за рекомендаціями виробника і порадою лікаря.