Фісташка справжня

Загальні назви: Фісташка, фісташка справжня, справжня фісташка, Pistacia vera, Pistachio, Pistazienbaum, Pistazie, pistacho, pistacia, pistache, le pistachier, pistachier commun, pistachier vrai, pistachier cultivé, il pistacchio, Pistacchio, pimpernoot, alfóncigo, alfónsigo pistachero, pistache (фр., ісп., порт.), pistachier (фр.), pistachio tree, pistachier, pistache (інтернаціональні, латинські, англомовні та інші міжнародні синоніми)

Латинська назва: Pistacia vera

Походження: Африка, Азія, Австралія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Фісташка справжня — пустельна рослина, що чудово витримує засолені ґрунти та екстремальні температури: від -10°C взимку до майже 48°C влітку. Для оптимального росту потребує сонячного, добре дренованого середовища, уникаючи вологих ділянок, де коріння схильні до грибкових і пліснявих захворювань. Достатньо довге, жарке літо сприяє повному дозріванню плодів. Місце вирощування фісташки значно впливає на якість та урожайність—найбільш оптимальною сьогодні вважається провінція Керман в Ірані. Рослина морозостійка, здатна переносити морози до -13°C...-15°C. Починає цвісти з 6–7 років життя (при щепленні — раніше). Плодоносить навіть у наших умовах, а молоді саджанці можуть вирощуватися у горщиках. Основна умова для розвитку — постійне сонячне місце та уникайте застою води.

Детальний опис

Фісташка справжня — смачна, цінна горіхоподібна культура зі всесвітньо відомими корисними властивостями для організму.

Ботанічна інформація

Фісташка справжня (Pistacia vera L.) — листопадний кущ або дерево, яке сягає до 10 м у висоту й майже 30 м у ширину, з тривалістю життя до 400 років. Листки 10–20 см завдовжки, голчасті, рослина дводомна — окремо ростуть чоловічі та жіночі екземпляри. Квітки розташовані на кінцях гілочок, одностатеві, без пелюсток.

Плід — кістянка з їстівним видовженим насінням, яке за кулінарною традицією прийнято називати «горіхом», хоча з ботанічної точки зору це кістянка. Зовнішня оболонка плоду щільна й кремова, а насіння має сіро-рожеву шкірку і зеленувату м’якоть з типовим смаком. При дозріванні оболонка змінює колір із зеленої на жовто-червону, а завдяки природній декісценції частково розкривається, що свідчить про стиглість насіння.

Поширення й походження

Культурні сорти фісташки почали вирощувати у Центральній Азії ще в бронзову добу; найдавніші археологічні знахідки відомі з території сучасного Узбекистану. Походить із регіону Середньої Азії або Близького Сходу. Сьогодні основні світові виробники — Іран, США, Туреччина; менші обсяги вирощують у Китаї, Сирії, Греції. У природі росте як дико в гірських районах Афганістану, Ірану на висотах 500–2000 м над рівнем моря, так і в культурних насадженнях у всіх субтропічних областях.

Використання / дозування

Використання фісташки має багатовікову традицію: її відомо з 6750 р. до н.е. За античних часів фісташки потрапили в Римську імперію зі Сирії, а звідти — до всієї Європи. Назва походить зі стародавньої перської — pesteh, далі через грецьку, латину, італійську (pistacchio) потрапила в міжнародні мови.

Завдяки надзвичайному смаку фісташки їдять сирими, смаженими, додають у морозиво, солодощі (баклава, лукум, халва), випічку, м’ясні вироби (наприклад, італійська ковбаса Мортаделла). Також з фісташок виготовляють пасту, масло, креми. Фісташка відома як «веселий горіх» у Китаї та «усміхнена фісташка» в Ірані — завдяки природній розкритій шкаралупі.

Фісташки цінують за їхню здатність сприяти контролю апетиту і допомагати людям, що прагнуть знизити вагу. Вони містять мало калорій, дарують відчуття ситості, а 50 горішків — це близько 170 ккал. Дослідження довели, що регулярне споживання фісташок допомагає знижувати рівень «поганого» холестерину (LDL), підвищувати концентрацію «хорошого» холестерину (HDL), тим самим зменшуючи ризик розвитку серцево-судинних хвороб. Фісташки — джерело антиоксидантів (каротин, лютеїн, вітамін E, поліфеноли), що захищають клітини від окиснення LDL, зменшують запалення і сприяють профілактиці серцевих захворювань.

Кліничні дослідження довели покращення ліпідного профілю при регулярному вживанні не смаженого насіння фісташки, зниження рівня загального холестерину й LDL. В клінічній практиці доза становить 20% добового калоражу з фісташок (65–75 г/добу для дорослих), хоча оптимальна кількість залежить від цільової дієти. Фісташка містить значну кількість вітамінів (А, B1, B2, B3, C, B5, B6, B12, E, D, фолат), мінералів (кальцій, магній, залізо, марганець, фосфор, калій, цинк), білків, клітковини, ненасичених жирних кислот (олейнова, лінолева), а також мідь і манган, необхідні для формування кісткової тканини і метаболізму.

Антиоксиданти фісташок гальмують гліколізацію білків — це важливо при діабеті. Водні та спиртові екстракти листя й насіння мають антиоксидантну та легку антимікробну дію; свіже турецьке насіння продемонструвало противірусну активність проти вірусу герпесу.

Лютеїн і зеаксантин, присутні у фісташках, включені до стандартних рекомендацій з профілактики вікової макулодистрофії, що допомагає зберегти гостроту зору.

Олія з фісташки використовується в косметиці для зволоження шкіри: її високо цінують як натуральний емолент та ароматерапевтичний інгредієнт.

У китайській традиційній медицині фісташку застосовують при болях у животі, порушеннях менструального циклу, опіках, подряпинах, дизентерії, гінекологічних проблемах, свербежі, ревматизмі, хворобах печінки, виразках і травмах. Насіння діє седативно та тонізує організм.

В традиційній народній медицині фісташка служить протизапальним, знеболюючим і загальнозміцнюючим засобом, знижуючи прояви гострих і хронічних запалень та болю (залежно від дози — анальгетична дія).

Важливо: фісташки надзвичайно легкозаймисті. Їх не варто зберігати великими партіями — можливе мимовільне загоряння. Також фісташка, як і більшість горіхів, може викликати алергію у чутливих осіб.

Дозування

Рекомендована денна порція — жменя фісташок для забезпечення потреб в антиоксидантах, білку й мінералах. Для покращення ліпідного профілю — до 20% від добового калоражу; фахівці найчастіше вказують 65–75 г/добу, хоча можливі й інші дози залежно від стану здоров’я і цілі.