Епімедіум стрілолистий – Epimedium sagittatum

Детальний опис

Трава нестримного козла

Ботанічна інформація

Епімедіум — вічнозелена багаторічна лікарська рослина з ніжним виглядом. Характерними ознаками цієї рослини є видовжені серцеподібні листки та дуже малі суцвіття з різноманітним забарвленням. Епімедіум росте щільними куртинами, тому особливо популярний як декоративна рослина для альпійських гірок.

Походження та поширення

Епімедіум стрілолистий походить з лісів Китаю та Японії і століттями входить до складу лікувальних зборів традиційної китайської медицини. З його використанням у народному цілительстві пов’язана легенда про пастуха козлів, який помітив надзвичайно підвищену статеву активність у тварин, що поїдали куртини епімедіума. Це відкриття дало поштовх до вивчення впливу трави на людей і зрештою зробило епімедіум гідним конкурентом сучасним комерційним засобам для підвищення лібідо.

Використання / дозування

Антична китайська легенда іменує епімедіум як yin yang huo, що дослівно означає «трава нестримного козла». З легенд відомо, що пастухи спостерігали за рогатими тваринами після споживання цієї рослини та фіксували значне підвищення сексуальної активності. Сьогодні у світі доступні різноманітні екстракти епімедіума – як у вигляді таблеток, так і в натуральному вигляді. Рослина містить особливу біологічно активну сполуку ікаріїн, що діє як інгібітор ферменту фосфодіестерази 5, подібно до синтетичних лікарських засобів, які застосовуються для лікування еректильної дисфункції.

Експериментальні дослідження з використанням тваринних моделей показали, що під впливом екстракту епімедіума в організмі підвищується рівень оксиду азоту, який виступає релаксантом гладкої мускулатури. Також описано місцеву дію екстракту на підвищення кров’яного тиску та посилення ерекції (на тваринах). Досліди in vitro підтверджують, що ікаріїн здатний інгібувати PDE-5 у половини дослідних тварин у концентрації 1 мкроМ, тоді як силденафіл (віагра) має ефект у значно нижчих концентраціях. Хоча щодо ефективної пероральної дози літературні джерела обмежені, частина досліджень вказує на меншу ймовірність побічних ефектів порівняно з препаратами (через менш виражену специфічність).

У традиційній медицині епімедіум використовують для підтримки лікування еректильної дисфункції та низького статевого потягу, як окремо, так і в комплексних рецептах. В аюрведичній і китайській медицині його цінують як потужний афродизіак (для чоловіків та жінок), при імпотенції і безплідді (ефективніше для чоловіків — підтримує сперматогенез). Епімедіум також впливає на активність генів, що сприяють синтезу оксиду азоту, і балансує обмін між аденозином та гуанінмонофосфатом. Ікаріїн має більшу спорідненість до PDE-5, ніж до PDE-6 чи cAMP-PDE, завдяки чому дія більш специфічна та безпечна.

У серії лабораторних, тваринних та клінічних досліджень (загалом 6) ікаріїн сприяв підвищенню активності остеобластів у кістковій тканині, що дозволило зробити висновок про його потенціал у зменшенні прогресії остеопорозу. Аналогічна захисна дія щодо кісток та зниження рівня холестерину доведена у постменопаузальних жінок (курс прийому — 6 місяців). Чоловіки старшого віку ефективно застосовували епімедіум для полегшення простати у складі фітозборів.

У комбінації з іншими засобами епімедіум використовують при порушеннях мозкового кровотоку, для підвищення чутливості нервових закінчень шкіри, як легкий стимулятор центральної нервової системи та у вигляді тоніку для нервів. Рослина також підвищує імунний статус, а в менших дозах у Китаї її часто призначають при втомі та психоемоційному виснаженні.

У народній медицині Південно-Східної Азії епімедіум рекомендують додавати у трав’яні збори для покращення кровопостачання нижніх кінцівок, при м’язовому болю та скованості. Покращення кровопостачання і насичення м’язів киснем сприяє підвищенню фізичної витривалості. Епімедіум також призначають при гіпертонії, легких проблемах із серцем, для зміцнення печінки й нирок, при бронхітах, як знеболювальний/протизапальний засіб при болях у суглобах (зокрема при ревматизмі) і як імуномодулятор при ВІЛ/СНІД. Протягом багатьох десятиліть він рекомендується для залежних від нікотину та завзятих курців — зокрема для профілактики холодних кінцівок.

Активні речовини

Перераховані властивості епімедіума зумовлені присутністю глікозиду ікаріїну. Ікаріїн діє через гальмування ферменту фосфодіестерази-5, що відповідає за звуження судин (зокрема у статевому органі). Блокування цього ферменту сприяє розслабленню судин, покращує кровотік і наповнення киснем тканин, що позитивно впливає на енергію та зменшує втому.

У надземних частинах епімедіуму виявлено близько 37 флавоноїдних сполук, серед яких переважає епімедин C (1,4–5,1%), а також цериловий спирт, фітosterоли, кислоти (пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолева, ліноленова), гентриаконтан, білобанол, магнофлорин, глюкоза, фруктоза та інші похідні бензопірану.

Традиційне дозування

Традиційно епімедіум вживають у вигляді відвару із подрібненого листя. Одну чайну ложку листя заливають 0,5 л води, кип’ятять 15 хвилин, проціджують і п’ють протягом дня. Ефективність відвару збільшується, якщо у киплячу воду додати декілька крапель лимонного соку — це сприяє виділенню ікаріїну з листя. Мелену кору приймають по 1 чайній ложці (1–2 рази на день) розчиненою у воді. Капсули з 100% порошку трави — по 2 капсули 3 рази на день, настоянку — по 30 крапель 3 рази на день. Не рекомендовано вживати під час вагітності та лактації.