Дивина великоквіткова – Вербаскум денсіфлорум

Загальні назви: Дивина, великоквіткова дивина, царська свічка, королівська свічка, кропивник, вогняна квітка, походнець, молочайний мулен, вовча вуха, пастуша палиця, факелова трава, факел, флокса, Адомова фланель, дівозел, Петрова палиця, собачий хвіст, ковдрова трава, Bouillon blanc, Королівська свічка (Königskerze), Mullein, Verbascum densiflorum, Molène Thapsus, Adam’s Flannel, Blanket herb, Candleflower, Hag’s Taper, Velvet plant, Fleur de Grand Chandelier, Gordolobo, Shepherd’s Club Staff, Torch Weed, Torches, Wild Ice Leaf, Queue de Loup, міжнародні та латинські синоніми.

Латинська назва: Verbascum densiflorum

Походження: Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Дивина великоквіткова прекрасно росте на бідних поживними речовинами, сухих, кам’янистих або щебенистих ґрунтах, що засвідчує її невибагливість у вирощуванні. Віддає перевагу лужним або нейтральним ґрунтам. Для оптимального розвитку потребує достатньої кількості сонячного світла. Розмножується простим висівом насіння навесні. Для лікувальних цілей із травня по вересень збирають жовту віночкову частину квітки (легко відділяється), інколи використовують також листя або корінь. Квіти необхідно швидко й добре висушити у тіні або при штучній сушці за температури до 60°С, інакше вони швидко пліснявіють та псуються.

Детальний опис

"О, квітка, що творить дива!" – так часто згадується дивина великоквіткова у народних переказах.

Ботанічна інформація

Дивина великоквіткова – це міцна, повністю опушена дворічна трава, що може досягати висоти до 2 метрів. У перший (вегетативний) рік вона утворює розетку повстистих, прикореневих листків, з яких наступного року виростає пряма стеблина зі змінними, яйцеподібними або ланцетними листками та квітками з дзвоноподібною чашечкою й світло-жовтим віночком, зібраними у кінцеве, розгалужене суцвіття (цвіте з травня по вересень). Плід рослини – коробочка.

Поширення та походження

Дивина великоквіткова поширена по всій Європі, особливо в центральному та південному регіонах. На півночі доходить до південних районів Швеції, на сході – до середньої Росії, Грузії та Азербайджану. На півдні трапляється у Іспанії, Португалії, Греції та Італії. В Україні – дуже поширена й невибаглива рослина, часто росте на занедбаних ділянках: пустирях, узбіччях, смітниках, а також на дачах, луках, кам’янистих схилах, сонячних ділянках і полях. Сьогодні зустрічається також в Азії та Америці.

Використання / дозування

Крім лікарського застосування, дивина великоквіткова має широке практичне використання і в інших сферах життя. Її квіти в історії використовували для виготовлення гнітів для свічок, а барвник із квітів застосовували для фарбування волосся й текстильних волокон. Листя дивини використовували для ароматизації напоїв (переважно лікерів) та для покращення вигляду фруктових чайних сумішей. В українському фольклорі згадуються чарівні властивості дивини, зокрема – для зникнення зі світу (стати невидимим). Вірші часто оспівують її як «княгиню». Дивина також важлива пилкова рослина – її пилок є цінним джерелом білка для бджіл.

Та головне значення дивини великоквіткової – лікарське. Протягом століть її застосовували для лікування захворювань бронхів, запалень верхніх дихальних шляхів та застуд. Вона широко використовується як засіб проти різних видів кашлю, захворювань дихальної системи, що супроводжуються кашлем, та при бронхіальній астмі. Слизові речовини у складі дивини утворюють на слизовій оболонці дихальних шляхів захисний шар, який захищає тканину від подразнення та пересихання. Сапоніни й флавоноїди покращують секрецію епітелію бронхів і розріджують мокротиння, тому дивина ідеально підходить для оптимізації роботи дихальних шляхів та підтримки нормального стану органів дихання.

Діючі речовини дивини також знімають спазми й можуть бути рекомендовані для лікування запальних захворювань шлунка та кишківника, а іноді для підтримки функцій печінки, селезінки, жовчного міхура та стимуляції сечовиділення. Сучасні наукові дослідження in vitro підтверджують спазмолітичну дію активних компонентів квітів дивини. Тому дивину застосовують для підтримки нормальної роботи шлунково-кишкового тракту та покращення травлення.

Протизапальна й сечогінна дія активних речовин дивини великоквіткової добре описана у ряді досліджень, що узгоджується із традиційним використанням. Деякі сполуки дійсно можуть стимулювати утворення сечі й завдяки діурезу сприяти очищенню сечової системи – у частині випадків з легким дезінфікуючим ефектом у сечостатевому тракті. При утрудненому або погіршеному сечовипусканні регулярний прийом препаратів з квітів дивини може сприяти нормальній функції нирок та сечового міхура.

Зовнішньо дивину застосовують при саднах, трофічних виразках, при ревматичних болях та геморої. Для цього використовують кашкоподібні прикладання з квітів або відвари із сушених чи свіжих квітів, які накладають на набряки і запалені ділянки шкіри. Квіти, настояні на олії, використовують для покращення загоєння ран.

Народна медицина

З народної точки зору дивина має сечогінну, протизапальну, муколітичну та відхаркувальну (полегшення кашлю) дію. Європейська народна медицина рекомендує дивину великоквіткову для регулювання менструального циклу, зняття спазмів при діареї, очищення шлунково-кишкового й урогенітального трактів. Австрійська народна медицина здавна використовує дивину при нежитю, закладеності носа та запаленні носоглотки.

Активні речовини

Квіти дивини великоквіткової містять значну кількість сапонінів (вербаскогенін, вербаскосапонін), слизових речовин, танінів, ірикоїдів (каталпол, аукубін), каротиноїдів, монотерпеноїдних глікозидів, флавоноїдів (рутін, апігенін, лютеолін, гесперидин, діосмін, тамариксетин), лігнанів, фенілетанолових дериватів, і меншою мірою – ефірних олій, жирних кислот, органічних кислот та полісахаридів (гексози галактози, арабінози й уронові кислоти).

Дозування

Збирають різні частини рослини, але основна цінність – у квітах дивини. В окремих випадках до квітів додають листя у пропорції 1:2 або 3:4 і вживають як легке проносне у вигляді настою. Квіти у різній формі й кількості застосовують також зовнішньо при шкірних ураженнях (згаданих у розділі «Використання»). Чай із дивини готують так: одну повну столову ложку квітів залити 250 мл окропу. Настояти під кришкою до температури, придатної для вживання.
При хворобах дихальних шляхів можна готувати суміш із дивини, базиліку, липи, бузини, мальви, чабрецю або гісопу.