Чубатий лікарський – Кнікус бенедиктинський

Чубатий лікарський – Кнікус бенедиктинський

Загальні назви: Чубатий лікарський, бенедиктинський чортополох, гіркий чортополох, благословенний чортополох, остропес, заяче вушко, Cnicus benedictus, Blessed thistle, Holy thistle, St. Benedict’s thistle, Benedikt, міжнародні та латинські синоніми

Латинська назва: Cnicus benedictus

Походження: Африка, Азія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Для вирощування чубатого лікарського слід пам’ятати декілька важливих моментів. Рослина надає перевагу помірно зволоженому, якісному ґрунту з підвищеним вмістом вапна, на добре освітленій і захищеній ділянці. Чубатий віддає перевагу родючим, структурним, гумусованим ґрунтам. Насіння висівають на поверхню відкритої ділянки навесні (найкраще наприкінці квітня). Сходи з’являються приблизно через 10 днів.

Детальний опис

Відомий засіб для підтримки травлення, якому також притаманна противірусна дія.

Ботанічна інформація

Чубатий лікарський (Cnicus benedictus) – однорічна рослина, що досягає висоти до 60 см. Має шкірясті, запушені листки, які можуть сягати 30 см у довжину та до 8 см у ширину, з короткими колючками вздовж краю. Нижні листки черешкові, перистолопатеві, верхні – сидячі, обіймають стебло та лопатеві. Стебло – прямостояче, ребристе, розгалужене, з вираженим опушенням, овально-п’ятикутної форми, забарвлення червонувате або помірно оранжеве. Квіти яскраво-жовті, трубчастої форми, утворюють щільне суцвіття (кожен близько 3–4 см у діаметрі). Крайові квітки дрібні та часто безплідні. Період цвітіння – червень-липень.

Поширення та походження

Чубатий лікарський походить із Середземномор’я. Із регіону навколо Середземного моря вид поширився через Португалію та північ Франції до районів Центральної Азії, сучасного Ірану, Сирії, Кавказу, практично по всій Малій і Передній Азії. Також відомий у багатьох частинах світу, зокрема у Північній Америці, де розглядається як небажаний бур’ян. Водночас цілеспрямовано культивується в багатьох країнах, а подекуди й дичавіє (Центральна Європа, Америка, Південна Африка).

Використання / дозування

Основне лікувальне застосування чубатого лікарського стосується хвороб травної системи. Рослина стимулює травлення, тонізує роботу шлунково-кишкового тракту і завдяки вмісту гірких речовин (амарум) сприяє виробленню шлункового соку та жовчі. Рекомендується при шлунковій слабкості, відсутності апетиту, здутті, запаленнях слизових оболонок травного тракту, у відновний період після операцій. Народна медицина застосовує чубатий при захворюваннях жовчного міхура, печінки, подагрі, ревматизмі. Рослина має сечогінну дію та посилює виведення сечової кислоти, що важливо для лікування ревматизму та подагри. Чубатий лікарський є класичним інгредієнтом фітозбірів для виготовлення лікерів (серед найвідоміших – лікер Bénédictine), а також входить до складу шведських крапель.

Значний терапевтичний потенціал цієї рослини проявляється у антибактеріальній і протипухлинній дії. Чубатий вважається одним із найефективніших рослинних засобів, які впливають на неконтрольоване ділення клітин, тобто на пухлинний ріст. Як цитостатик у зовнішньому застосуванні рослина підходить для лікування ревматизму чи подагри, а також для заскорення загоєння ран, запалень шкіри, трофічних виразок, екземи та навіть псоріазу. Має помірну дезінфікуючу дію. Активні речовини виявляють антивірусний вплив (є навіть дані щодо активності проти вірусу ВІЛ) та рекомендуються у лікуванні герпесу оперізуючого.

У Канаді (Онтаріо) екстракт чубатого лікарського (переважно 0,2% розчин кніцину) традиційно застосовують для стимуляції лактації у жінок як галактогог. Багато громадських організацій рекомендують саме цей екстракт для підтримки грудного вигодовування.

Чай із чубатого лікарського входить до складу рослинних сумішей для підтримки роботи нервової системи (наприклад, для заспокоєння, при втомі, для поліпшення навчання). У цілях лікування використовують наземну частину рослини, яку збирають перед цвітінням (червень-липень). Сушити краще у темному, провітрюваному місці або в сушарні при постійній температурі близько 40°C.

Активні речовини

Зелена частина містить арктигенін, нортрахелозид та незначну кількість віктстромолу – усі ці речовини відносяться до класу лігнанів. Клінічні дослідження показали, що вони мають вірусостатичний ефект і зменшують запальні процеси. Вміст танінів становить близько 8% сухої речовини та сприяє загоєнню ран. До складу входять також ефірні олії (цитрал, цимен та інші), смоли, флавоноїди, слизові речовини, мінеральні солі (переважають магній і калій), вітаміни групи B. Гіркий смак зумовлений наявністю сесквітерпенових лактонів (кніцин, салонітенолід).

Дозування

Для внутрішнього прийому рекомендується залити 1 чайну ложку (або 10 г) сухої трави 200 мл окропу і настоювати 5–10 хвилин. Вживати по 2–3 чашки на день натще. Необхідно дотримуватися обережності щодо можливих побічних ефектів, зазначених нижче.

Застереження: Важливо дотримуватися точної дози чубатого лікарського: при перевищенні можлива поява нудоти й навіть блювання. Після проявів подібних ефектів рекомендується зробити перерву через ризик подразнення нирок. Протипоказаний при/після тяжких ниркових захворювань.