Чорноголовка звичайна – Prunella vulgaris

Детальний опис

Чорноголовка звичайна — ефективна лікарська рослина з вираженою антисептичною та протизапальною дією, особливо корисна при афтозних ураженнях і запаленнях.

Ботанічна інформація

Чорноголовка звичайна (Prunella vulgaris) — багаторічна трав'яниста рослина висотою 5–30 см. Стебло повзуче, еластичне, опушене, чотиригранне, з червонуватим відтінком, з якого виходять черешкові листки. Листки ланцетоподібні, прості, розташовані супротивно, краї злегка зубчасті, черешки можуть бути з червонястим забарвленням, довжина листа — близько 2,5 см, ширина — 1,5 см. На кожному листку 3–7 жилок, які відходять від центру до країв. Черешок короткий, однак може досягати до 5 см. Квіти рожеві, білі або синьо-фіолетові, цвітіння відбувається з червня по серпень, залежно від умов середовища.

Поширення та походження

Чорноголовка звичайна поширена майже по всій Європі, Азії, Північній Америці, а також у теплих регіонах інших континентів. Імовірно, вона походить з Європи, хоча прямих письмових свідчень немає. Сьогодні ареал виду охоплює Європу (включаючи Ісландію), Сибір, Китай, Східну Азію, Північну Африку, Північну й Південну Америку, Австралію та Нову Зеландію. На території України чорноголовка звичайна дуже поширена — від гір до низин, рідше — у лісах. Зустрічається на луках, пасовищах, поблизу лісів, у садах, навіть у міських умовах. Зростає на нейтральних або слабкокислих, вологих, родючих глинистих чи суглинкових ґрунтах, іноді на піщаних ділянках або пустирях, але перевагу надає живильним, вологим ґрунтам.

Використання / дозування

У народній медицині чорноголовку використовують внутрішньо у вигляді настою або відвару із сушеної надземної частини рослини для полоскання горла, при болю в горлі, застудах, грипі, проносі, для підтримки роботи печінки та серця. Зовнішньо — у вигляді компресів для заспокоєння подразненої шкіри та при укусах комах. Відваром чорноголовки також можна обробляти ділянки з бактеріальними інфекціями чи ранами для знезараження.

Народна медицина високо цінує чорноголовку: її рекомендують як дерматопротекторний, тонізуючий, детоксикаційний, гепатопротекторний, сечогінний засіб. У лікувальних цілях використовують при запаленні шлунку, геморої, болях у суглобах чи м’язах (у вигляді відвару для ванн).

У традиційній китайській медицині чорноголовку застосовують від затяжних й хронічних хвороб. Австрійська народна медицина рекомендує її при дихальних інфекціях. Рослину використовують для зміцнення імунітету при застуді, грипі, ураженні печінки, сечового міхура та легень. Сучасні дослідження підтверджують, що речовини чорноголовки мають антибіотичний і противірусний ефект: діють на мікроорганізми типу шигели, сальмонели, E. coli, мікобактерії туберкульозу, стрептококи, псевдомонади й віруси чутливі до діючих речовин рослини.

Відвар чорноголовки має протизапальну, ранозагоювальну дію, сприяє лікуванню запалень і виразок, особливо в ротовій порожнині та горлі (для полоскань при ангіні та інфекційних захворюваннях), загалом позитивно впливає на стан ротової порожнини. Допомагає при лікуванні та пригнічує симптоми запальних процесів. Флавоноїди чорноголовки — це потужні антиоксиданти, що сприяють зміцненню імунної системи та природного захисту організму.

Старі рецепти рекомендують для зупинки кровотечі, дезінфекції ран і придушення загноєнь використовувати порошок із подрібненої сухої сировини або компреси зі свіжої трави. Максимальний ефект досягається під час цвітіння завдяки найкращій концентрації дубильних речовин, гірких і смолистих сполук. Як гемостатичний засіб готують відвар (варять 2 хвилини, відціджують), який вживають при шлункових проблемах і болях у горлі. Зовнішньо використовують при акне та дрібних інфекціях. Відомий травознавець Маттіолі радив чорноголовку насамперед для ополіскування рота, при афтозних ураженнях, запаленні ясен, обличчя та голови, для обробки ран. Її застосовували як окремо, так і в комбінації з гісопом, ромашкою чи шавлією.

Дослідники відзначають для чорноголовки незначний, але статистично значущий здатність до зниження рівня глюкози в крові у здорових людей. Доведено, що при використанні препаратів чорноголовки ефект помірний, без суттєвих побічних реакцій.

Активні речовини

Чорноголовка містить широкий спектр біологічно активних сполук: таніни (дубильні речовини), гіркоти, флавоноїди (ціанідин, турин, дельфінідин, гіперозид), ефірні олії, смоли, органічні кислоти (розмаринова, лаурова, олеанолова, урсолова, кавова), органічні солі, вітаміни B1, C, K, бета-ситостерол, каучук. Є невідомий компонент, що впливає на згортання крові, його природу ще не встановлено.

Дозування

Свіжі листя й надземну частину чорноголовки можна їсти сирими у салатах або додавати до овочів, використовувати у вареному вигляді, сушити, мати у вигляді порошку, заварювати для приготування напою чи остудженого салату, а також для настоювання чаю для щоденного вживання. Стандартна доза: відвар із рослинної сировини варити 2 хвилини й остуджувати. Для настою: 2 столові ложки трави залити 0,5 л гарячої води, варити приблизно 15 хвилин, пити 3 рази на день перед їжею.

При гінекологічних проблемах (запалення яєчників, симптоми менопаузи) народна медицина рекомендує трав’яну суміш: по 5 частин чорноголовки, глухої кропиви й підмаренника, 4 частини квіток ромашки, 2 частини звіробою, 2 частини буквиці, 1 частину шавлії і 3 частини деревію. Суміш підходить і для сидячих ванн (пріоритетно з конвалією) при жіночих захворюваннях.