Чайне дерево – Мелалеука чергозлистна

Загальні назви: Чайне дерево, мелалеука, кajeпут, мелалеука чергозлистна, австралійське чайне дерево, вузьколисте чайне дерево, вузьколистий кajeпут, сріблиста мелалеука, мелалеука alternifolia, narrow-leaved tea-tree, ti-tree, snow in summer, narrow-leaved paperbark, caju puti, дерево чаю, Aceite del Árbol de Té, Huile de Melaleuca, Huile de Thérier, Tea Tree Oil, Tea Tree, teafa olajat, Teebaumöl, масло чайного дерева, olejek z drzewa herbacianego, Oil of Melaleuca, Oleum Melaleucae, international та латинські синоніми

Латинська назва: Melaleuca alternifolia

Походження: Австралія

Короткий вступ

Чайне дерево – улюблена рослина серед прихильників альтернативної медицини, а також серед травників і садівників. Вирощується насінням або живцюванням. Для посіву насіння найоптимальніший час – весна, хоча це можна зробити і влітку. Насіння чайного дерева висівають на поверхню субстрату з квіткової землі (бажано кислішої), з можливим додаванням торфу. Не варто заглиблювати чи втискати насіння. Ґрунт повинен залишатися вологим під час проростання. При накритті алюмінієвою фольгою чи склом проростання триває близько двох тижнів. Молоді рослинки розвиваються 6–8 тижнів, при пересадці рекомендується використовувати горщик діаметром до 15 см та забезпечити достатньо простору. Для оптимального розвитку чайного дерева бажано використовувати кислий субстрат та підживлення для кислотолюбних культур. З настанням холодів рослину рекомендують переміщувати у приміщення з помірною температурою (зимовий сад або коридор). Чайне дерево віддає перевагу добре освітленим або напівзатіненим ділянкам, оптимально зберігати вологу ґрунту. У природних умовах не переносить морози й зимує лише в теплі.

Детальний опис

Чайне дерево – традиційне австралійське дерево, знане як одне з найпотужніших природних антисептиків. Використовується для обробки укусів, опіків і важких поранень.

Ботанічна інформація

Мелалеука чергозлистна (Melaleuca alternifolia), або чайне дерево, – це невелике дерево заввишки близько 5 метрів (максимально до 7 метрів), завширшки 3–4 метри. Крона схожа на кущ, кора біла, нагадує папір за структурою. Листки вузькі, ланцетні, соковито-зелені, м’які, прямі, ароматні, довжиною 10–40 мм, шириною приблизно 1 мм, рясно вкриті ефірними залозками. Квітки білі або кремові, зібрані в пухнасті колоски довжиною 2–6 см. Цвіте переважно з весни до початку літа. Плід – чашоподібна коробочка до 3 мм у діаметрі, розміщена вздовж гілок.

Поширення та походження

Батьківщина чайного дерева – болотисті місцевості північно-східного узбережжя Нового Південного Уельсу та південний схід Квінсленду в Австралії. Традиційно чайне дерево зростає вздовж річок, серед боліт, і в дикій природі швидко домінує серед іншої рослинності. Довгий час вважалося бур’яном. Сучасне вирощування здійснюється на спеціальних плантаціях, де імітується природне середовище. Більшість промислових насаджень розташовані саме в Австралії.

Використання / дозування

Чайне дерево використовується місцевими народами Австралії вже кілька століть для лікування різноманітних недуг. Європейці вперше дізналися про чайне дерево в 1770 році завдяки експедиції капітана Кука, який заварив листя як чай – саме тому рослина й отримала таку назву. Згодом чайне дерево набуло всесвітньої популярності – зокрема, олія чайного дерева вважалася «аптечкою першої допомоги» в англійській армії під час Другої світової війни. З появою антибіотиків попит на олію впав, проте із зростанням проблеми стійкості мікроорганізмів інтерес відновився, і сьогодні чайне дерево та препарати на його основі цінуються за універсальність.

В народній і сучасній фітотерапії основну цінність має листя мелалеуки чергозлистої. Його застосовують переважно зовнішньо як ефективний антисептик для захисту та лікування шкіри, профілактики та терапії зовнішніх інфекцій. Активні речовини чайного дерева здатні проникати в глибокі шари пошкоджених тканин, прискорюючи загоєння, зокрема мокнучих чи гнійних ран. Зовнішньо листя й олія чайного дерева допомагають при опіках (у тому числі сонячних!), укусах комах, свербежі, набряках, подразненнях шкіри, вагінальних інфекціях та грибкових ураженнях стоп.

Серед інших застосувань – болі у м’язах, суглобах, судоми; для масажів – у разі запалення ясен, полегшення болю при пародонтозі, афтах і трофічних виразках. Для полоскання добре підходить при запальних захворюваннях носоглотки, болю та набряках горла. Також олію та листя чайного дерева використовують для догляду за ранами у домашніх тварин. Важливо, що навіть після тривалого використання не викликає подразнення або алергічних реакцій (олією чайного дерева).

Чиста ефірна олія чайного дерева – одне з найефективніших природних антисептичних засобів, що часто перевершує дію поширених дезінфікуючих речовин. Доведено її здатність знищувати певні штами бактерій, грибків та квасинкових організмів (протимікотичний ефект), а також надавати помірну протизапальну дію і служити природним репелентом від шкідливих комах. Існують відомості про противірусний ефект олії чайного дерева.

Листя чайного дерева застосовується і для підтримки психоемоційної стійкості: ефірні олії тонізують психіку, сприяють гарному настрою та борються зі стресом, апатією, виснаженням.

Традиційна медицина аборигенів Бунджалунг використовувала чайне дерево для інгаляційних процедур (лікування кашлю, застуди), припарок на рани і присипок із сухого подрібненого листя. Відвари з листя використовували при ангінах та шкірних захворюваннях.

Сучасні наукові дослідження підтвердили потужну антиоксидантну дію ефірної олії чайного дерева, а також її імуномодулюючий і протизапальний ефект, що сприяє боротьбі з інфекціями різного походження.

Дослідження також вказують на користь препаратів чайного дерева у випадку передменструального синдрому, розладів менопаузи та гормональних дисбалансів – олія сприяє відчуттю фізичного і психічного комфорту.

Активні речовини

Ефірна олія чайного дерева стандартизована за ISO 4730 і містить щонайменше 15 компонтентів. Всього виявлено близько 98 відмінних сполук – переважають монотерпени, сесквітерпени, ароматичні спирти, ізопреноїди. Основні компоненти: терпінен-4-ол, терпенолени, цинеол, сабінен, мірцен, феландрен, лімонен, цимен, ліналоол тощо. Терпінен-4-ол і споріднені сполуки відповідають за антибактеріальну та протизапальну дію, цинеол – за антиалергійну активність.

Дозування

Олія чайного дерева застосовується переважно зовнішньо і не рекомендована для внутрішнього прийому. Дозування залежить від типу і розташування ураження: зазвичай наноситься на шкіру, нігті чи волосся 1–2 чисті краплі, або більше – розведені, 2–4 рази на день. Для приготування мазей або гелів декілька крапель ефірної олії додають у кремову основу. При вагінальних інфекціях використовують свічки чи супозиторії з ефірною олією чайного дерева двічі на добу (кожні 12 годин) протягом кількох днів.