Чай – Камелія китайська

Детальний опис

Одна з найвідоміших лікарських рослин світу, з якої готується найпопулярніший напій людства.

Ботанічна інформація

Камелія китайська (Camellia sinensis) – вічнозелений кущ або дерево, що досягає у природних умовах 5–30 метрів (або й більше, хоча такі великі рослини рідкісні). На плантаціях кущі обрізають до висоти близько 1 метра для зручності ручного збору листя. Коренева система міцна, стебло струнке. Листки видовжені, зелені або сіро-зелені, з вираженою жилкуватістю, вкриті м'яким білим пушком зісподу, жорсткі. Квіти дрібні, білі або жовтувато-білі, чашоподібні, з 7–8 чашолистками, схожі на вишневі; запилюються комахами, а в кімнатних умовах – пензликом. Цвіте восени і всю зиму. Плоди – дерев'янисті коробочки з трьома відділеннями, в кожному 1–3 насінини, що нагадують горішки.

Поширення та походження

Рослина походить з Східної, Південної та Південно-Східної Азії, але сьогодні вирощується майже на всіх континентах, де дозволяє клімат – у тропіках, субтропіках, у горах і навіть у помірному поясі (витримує короткочасне зниження температури нижче 0°C). Перші історичні згадки про вирощування чаю датуються III століттям нашої ери, але легенди відносять використання чайної рослини до 3000 р. до н.е. Найвідоміша книга про чай належить майстру Лу Ю з періоду династії Тан (VII–X ст.). Завдяки властивостям і приємному смаку чай швидко поширився світом і став цінною комерційною культурою, чайні плантації з’явилися в багатьох країнах. Сьогодні чайна рослина культивується в Китаї, Японії, Індії, В’єтнамі, на Цейлоні (Шрі-Ланка), Кавказі, Яві, Суматрі, Індонезії, Південній Африці, а також у Грузії та на Азорах.

Використання / дозування

Активні речовини ферментованих листків камелії китайської сприятливо впливають на організм: дослідження in vitro показали їх здатність запобігати розвитку пухлин та знижувати рівень холестерину у крові. Комплекс поліфенолів допомагає через ангіотензин регулювати артеріальний тиск, знижувати рівень цукру, а таніни полегшують травлення, зменшують діарею і виводять токсини.

Теафлавіни використовують як регулятори властивостей крові і для полегшення симптомів астми у дітей і дорослих. Інші цінні речовини листків – фтор (запобігає карієсу), марганець (покращує енергетичний обмін та активацію ферментів). Флавоноїди, наявні у складі чаю, зміцнюють судини, сприяють профілактиці та підтримці при геморої, флебітах, варикозі, набряках нижніх кінцівок.

Екстракт або водний настій чаю містить тисячі біологічно активних компонентів, у т.ч. катехіни, які значно зменшують рівень вільних ліпідів у плазмі крові. Поліфеноли і флавоноїди забезпечують антиоксидантну дію подвійно ефективнішу за вітамін C, сприяють зростанню вмісту в організмі природних антиоксидантів (супероксиддисмутази, глутатіон дисмутази) і пригнічують утворення вільних радикалів. Саме тому зелений чай визнаний Європейським агентством лікарських засобів (EMA) як антиоксидант.

Кофеїн у складі чаю допомагає стимулювати нервову систему й обмін речовин, підвищує бадьорість, сприяє спаленню жиру, контролює вагу, підвищує фізичну і ментальну працездатність. Завдяки цим речовинам чай зменшує втому, сонливість, покращує концентрацію та координацію рухів, помірковані дози стимулюють витривалість і спортивні досягнення.

Комплекс флавоноїдів і поліфенолів чаю чинить антибактеріальний ефект проти Streptococcus mutans, що сприяє профілактиці карієсу (особливо за умови відмови від підсолоджування чаю та регулярного чищення зубів).

Регулярне споживання чаю знижує ризик розвитку атеросклерозу, захворювань серця і судин, а також інфаркту міокарда за рахунок нормалізації обміну ліпідів і цукру.

Дослідження показують, що певні компоненти чаю (наприклад, епігалокатехін галат) ефективно регулюють рівень глюкози в крові, зменшують її коливання після прийому їжі, блокуючи фермент альфа-амілазу.

Чай також застосовується для профілактики акне — регулює утворення шкірного сала, чинить протизапальну дію і пригнічує патогенні бактерії. Відомо про позитивний вплив активних компонентів на імунітет, активність остеобластів і мінералізацію кісток, що є важливим для жінок у менопаузі.

За традиційною класифікацією чай розрізняють за типом обробки: чорний – ферментований, зелений – неферментований, існують також білий, жовтий, улун (напівферментований), червоний, пуер та інші.

У традиційній практиці зеленому чаю надають перевагу для профілактики раку, серцево-судинних захворювань, зміцнення зубів і кісток, підтримки судин, зниження втоми, зниження холестерину й симптомів застуди, покращення концентрації.

У традиційній китайській медицині Камелія китайська застосовується як бронхолітик при астмі, для полегшення стенокардії і судинних порушень. Окремі сорти чаю використовують у зборах для лікування діабету 2 типу.

Активні речовини

Листя містить 70–85% води, в сухій речовині – до третини танінів, 1–5% алкалоїдів (основний – кофеїн), ефірні олії, вітамін C і до 25% білків. Відомо про тисячі біологічно активних сполук у складі, серед найважливіших – поліфеноли (флавоноїди, катехіни), амінокислоти (особливо L-теанін з релаксуючим ефектом), ензими, вуглеводи, метилксантини (теобромін, теофілін мають бронхолітичний ефект), пігменти (хлорофіл, ксантофіли), мінерали (фтор, марганець, селен, йод, натрій, нікель тощо) та ароматичні сполуки.

Традиційне дозування

Дозування і спосіб приготування залежать від типу чаю. Коротке заварювання (до 2 хвилин) дає більше кофеїну, тривале (2–4 хвилини) – більше танінів. Для приготування потрібен якісний посуд, який не впливає на смак (краще обирати фарфор, не використовувати миючі засоби для миття чайника). Воду бажано використовувати джерельну, температура – 60–90°C залежно від сорту (для зеленого чаю нижча). На 1 людину вистачає 1 чайної ложки сухого листя на кілька настоїв. Пити чай бажано протягом дня малими порціями, незалежно від їжі, перевагу надають якісному напою й комбінаціям з іншими травами.