Часник городній – Allium sativum

Загальні назви: Часник, городній часник, кулінарний часник, культурний часник, дикий часник, ведмежий часник, польовий часник, Allium sativum, garlic, wild garlic, bear’s garlic, crow garlic, field garlic, латинська та англійська синоніми, міжнародно поширені назви

Латинська назва: Allium sativum

Походження: Азія, Європа

Короткий вступ

Часник особливо легко вирощувати протягом усього року в умовах помірного клімату. Хоча можливе і генеративне розмноження, в більшості випадків рослини розмножуються вегетативно – садінням окремих зубчиків у ґрунт. У прохолодних регіонах їх висаджують восени за кілька тижнів до промерзання ґрунту, збирають же врожай навесні, за умови, що зубчики були посаджені досить глибоко, щоб уникнути вимерзання. Не рекомендується висаджування у важких ґрунтах – це підвищує ризик захворювань і погіршує зимівлю. Часник збирають, коли цибулина достатньо сформована, а листя починає підсихати. Для зберігання головки переплітають у коси й вішають у прохолодному сухому місці. Часник можна висаджувати досить щільно, для оптимального розвитку цибулини не потребує багато місця навколо на грядці, також чудово росте в достатньо глибоких ємностях у квартирі або будинку. Часнику найкраще підходять легкі, сухі, але добре зволожені ґрунти на сонячних ділянках із високим вмістом органіки. Великі зубчики, висаджені глибоко в якісний ґрунт, забезпечують великі цибулини.

Детальний опис

Часник – класичний природний антибіотик, який ідеально підходить при застудах і грипі, а також має народну репутацію ефективного засобу проти кишкових паразитів.

Ботанічна інформація

Часник городній (Allium sativum) – багаторічна цибулинна рослина, що може досягати 1,5 м заввишки. Цибулина куляста, складається з кількох м’ясистих зубчиків, які приховані у білій або з легким пурпуровим відтінком оболонці. Стебло округле на поперечному зрізі, приблизно до половини висоти вкрите листовими піхвами. Листки сидячі, прості, листова пластинка плоска, шириною біля 2,5 см, цілісна, із паралельним жилкуванням. Квітки двостатеві, зібрані на верхівці у зонтичне суцвіття (шрубель), яке зовні нагадує парасольку. Квітки біло-рожеві, іноді з пурпуровим відтінком. Запилюється переважно бджолами та іншими комахами. Плід – коробочка.

Поширення та походження

Батьківщина часнику – ймовірно Центральна Азія, зокрема сучасне Монголія й Киргизстан. Звідти часник був поширений кочовими народами до Китаю і на захід. Із давніх часів вирощується у Середземномор’ї, де став невід'ємною частиною кулінарної традиції, а також у країнах Азії, Африки та всієї Європи. Уже стародавні єгиптяни активно використовували часник як цілющий засіб і як харчовий продукт. У Давній Греції часник цінували за здатність підвищувати силу і витривалість, а римляни включали його до раціону своїх легіонерів та рабів.

Використання / дозування

Лікарською сировиною є цибулина часнику, хоч у їжу вживають і молоді стебла та листя. Особливого значення набуває свіжа «зелена» частина рослини, яку додають у страви у сирому або термічно обробленому вигляді, особливо у Південно-Східній Азії (В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Китай).

Часник — основний інгредієнт кулінарних традицій різних народів у світі: Південно-Східна та Південна Азія (Індія), Середній Схід, Північна Африка, Південна Європа, частини Латинської Америки. Його часто поєднують із томатом, цибулею, імбиром. У Кореї головки часнику ферментують при високій температурі, отримуючи солодку пасту, популярну не тільки в Азії, а й у США, Британії, Австралії. Вперше часник згадується у Стародавньому Єгипті, а його лікарські властивості описував Гіппократ, Гален, Діоскорид як засіб проти внутрішніх паразитів, респіраторних недуг, проблем із травленням і браком енергії. Стародавні китайські джерела засвідчують лікувальне використання вже близько 2000 р. до н.е. Часник споживали римляни, греки, моряки різного походження і класу.

Багато досліджень підтверджують зв’язок між уживанням часнику та зниженням рівня холестерину у крові як у здорових людей, так і у пацієнтів із гіперхолестеринемією. Хоча ефект зазвичай помірний, у народній медицині часник часто рекомендують при надмірному холестерині, і результати лабораторних аналізів пацієнтів часто свідчать на користь позитивного впливу. Часник також традиційно рекомендують для підвищення імунітету, пришвидшення обміну речовин і підтримки апетиту при слабкості й недостатньому харчуванні.

Часниковий екстракт може ефективніше знижувати артеріальний тиск, як показують окремі публікації, які досліджували зміни у плазмі крові під дією екстракту. В народній медицині екстракт часнику часто застосовують при гіпертонії, нервовому напруженні, стресі й для підтримки серцево-судинної системи.

Також підтверджено позитивний вплив часнику при симптомах застуди і грипу. Системні огляди медичних досліджень підтримують важливість подальших досліджень у цій сфері.

Під час Першої та Другої світової війни часник служив дезінфікуючим засобом – його застосовували як всередину, так і для зовнішньої обробки ран. У народній медицині його називають природним антибіотиком, радять як антисептик при болях у горлі, гострих та хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, а також при застуді, грипі, здутті живота, атеросклерозі (усі ці стани частково пов’язані з дією на тиск і холестерин), часнику властиві антигрибкові властивості. Народні цілителі Середземномор’я радять часник при цукровому діабеті, кишкових і травних проблемах, кашлю та паразитах.

Часник має легкий антитромботичний (протипоказаний при прийомі антикоагулянтів) ефект — слід бути обережними при паралельному прийомі ліків, що розріджують кров.

У традиційній південноазійській медицині часник разом з іншими пряними травами використовується для підвищення сексуального апетиту, витривалості та потенції у чоловіків.

Активні речовини

Основна біологічно-активна складова часнику — аліцин, сірчистий похідний з вираженими антибіотичними та антимікотичними властивостями. Також присутні аліїн, аджоєн, діаллілдисульфід, аллілцистеїн, різні ферменти, полісахариди, трітерпенові сапоніни та лектини. Часник багатий на вітаміни групи B, вітаміни C, A, білки, мінерали (селен, кальцій, йод), флавоноїди й хлорофіл. У цибулинах міститься близько 85% води, 13% органічних і 2% неорганічних речовин, у листі – до 87% води.

Дозування

Дозування часнику залежить від мети прийому та стану здоров’я. Приміром, при кашлі змішують 1/4 зубчика часнику з 1 л молока та додають мед за смаком; при шлункових проблемах — 1 зубчик із 3 лимонами, заливають 1 л кип’яченої води та підсолоджують медом; для очищення від паразитів — відвар із 1,5 л води, 3 лимонів і 5 головок часнику. У кулінарії доза залежить від особистих уподобань і рецепту.