Бузина чорна – Sambucus nigra

Детальний опис

Бузина чорна – рослина з потужними протизапальними, очисними та антибактеріальними властивостями.

Ботанічна інформація

Бузина чорна є сильно розгалуженим багаторічним кущем або невеликим деревом, яке може досягати до 8 м у висоту. Кора стовбура й гілок спочатку гладка й сіра, з часом стає злегка опушеною або шорсткою, набуваючи темнішого сірого відтінку. Листя супротивне, з черешками, непарно-перисте (з 2–3 парами) та зазвичай має 9 листочків. Листочки довжиною до 8 см і шириною до 3 см, майже сидячі, ланцетної чи овальної форми, з дрібнозубчастими краями. Суцвіття – щиткоподібна мітелка діаметром 15–30 см. Квіти двостатеві, цвітіння відбувається з червня до липня. Плід – чорнувато-фіолетова ягода (діаметром до 8 мм), що достигає пізньої осені та є важливою їжею для багатьох видів птахів.

Поширення та походження

Бузина чорна поширена майже по всьому світу, окрім деяких регіонів Скандинавії, більшої частини Росії та Кавказу, де клімат невідповідний для її зростання. Природний ареал включає територію від Чорного моря, Малої Азії, Вірменії, Ірану до Центральної Азії. Широко натуралізувалася також у багатьох інших частинах світу. В Україні, окрім високогірних районів, бузина зустрічається доволі часто. Росте на вологих ділянках – у лісах, у ярах, вздовж доріг, біля струмків, по окраїнах сіл та на присадибних ділянках. Поширення часто має завдяки птахам, які поїдають її ягоди та розносять насіння на значні відстані.

Використання / дозування

Бузина чорна має величезний спектр застосування як у народній медицині, так і в харчовій промисловості. Найчастіше використовують ягоди бузини. Їхній сік має насичений темно-червоний колір завдяки антоціанам, які є сильними антиоксидантами. Сік із ягід застосовується як харчовий барвник, а також у виробництві лікерів, настоянок, напоїв і джемів. З квітів готують ароматні сиропи, напої внаслідок збродження, а також чай. Сушені квіти рекомендують для приготування лікувального чаю.

Усі частини рослини бузини використовуються, і фармацевтична промисловість активно закуповує сировину для виробництва трав'яних сумішей, чаїв і настоїв. У народній медицині збирають квіти, листя, ягоди і кору переважно в червні-липні, а ягоди – дещо пізніше (жовтень–листопад). Історично препаратами бузини лікували всілякі недуги: від зубного болю до опіків – молоде листя змішували з ячмінним борошном і накладали як пасту на уражені місця, для зменшення болю та полегшення загоєння. Сухе подрібнене листя використовували для зупинки носових кровотеч.

Відвар із квітів має легку сечогінну дію, тож під час прийому важливо рясно пити воду. Також відвар може помірно знижувати підвищений тиск. Біологічно активні речовини квітів бузини розріджують мокротиння й полегшують відкашлювання, що цінно при застудах і кашлі. Відвар також зменшує потовиділення (добре діє у поєднанні з березовим або ромашковим цвітом при надмірній пітливості, якщо вона не пов’язана з іншими захворюваннями).

Недозрілі ягоди та інші зелені частини рослини помірно токсичні, тому вживати їх не рекомендується. Їстівними вважають тільки повністю стиглі темно-червоні або темно-сині ягоди. Зелені частини містять циногенні глікозиди та також є отруйними.

Бузину традиційно використовують у народній медицині багатьох культур світу. Екстракти з листя, квітів, ягід і кори застосовують при запаленні бронхів, кашлі, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, при гарячці та інфекційних хворобах. Вважається, що речовини бузини сприяють покращенню самопочуття під час грипу та застудних захворювань, пришвидшуючи одужання.

У країнах Східної Європи екстракти бузини широко рекомендують при закладеності носа, для полегшення відходження мокротиння та заспокоєння сухого, подразливого кашлю. У традиційному лікуванні ягоди та квіти використовують також при проблемах із травленням (здуття живота, порушення травлення, нудота, повільна перетравленість, недостатня функція жовчного міхура), шкірних висипах, застудах і грипі. У країнах Європи (зокрема у Німеччині й Австрії) рекомендують ту ж дію, що й у народній медицині України.

Речовини з квітів діють легко проносно (завдяки здатності до набухання). Біологічно активні компоненти бузини для зовнішнього застосування чинять помірну протигрибкову дію. Деякі джерела вказують на користь соку з бузинових ягід при мігрені та неврологічних розладах (зокрема для заспокоєння трійчастого нерва).

Активні речовини

Важливими складниками є глікозиди. У квітах міститься глікозид самбунігрин, рутин, біофлавоноїди, холін, ефірні олії, таніни, антоціани (антиоксиданти), слизові речовини (що надають набухаючого ефекту) й жирні кислоти. Ягоди мають подібний склад, але ще містять каротини, вітаміни B і C.

Традиційне дозування

Бузина цвіте у червні-липні, плоди достигають наприкінці осені. Квіти слід збирати в суху погоду до повного розпуску, швидко висушувати й зберігати у сухому прохолодному місці. Для приготування чаю використовують 5–10 г засушених квітів, які заливають 500 мл окропу та настоюють протягом 15 хвилин. Надмірне вживання або перевищення дози може спричинити легкий проносний ефект. У минулому суміш квітів із ромашкою, валеріаною та оцтом застосовували для змащування запалених ран чи вогнищ з інтервалом 2–4 години. Сушені ягоди рекомендується заливати окропом (1 чайна ложка, настоювати 10 хвилин) та вживати 1–2 рази на день.