Буквиця лікарська – Бетоніка лікарська

Загальні назви: Буквиця, бетоніка, буквиця лікарська, пурпурова бетоніка, деревна бетоніка, трава бетоніки, bishopwort, bishop’s wort, betony, purple betony, wood betony, betoine, betonie, Betonica officinalis, Stachys officinalis, міжнародні, англійські та латинські синоніми

Латинська назва: Betonica officinalis

Походження: Африка, Азія, Європа, Південна Америка, Північна Америка

Короткий вступ

Буквицю лікарську можна вирощувати вдома із насіння, яке продається у спеціалізованих магазинах, або зібраного з дикорослих рослин (важливо уникати місць поблизу доріг чи зон із забрудненням). Сухі суцвіття найкраще висушувати на відкритому повітрі під прямим сонячним промінням, зберігаючи в щільно закритих посудинах. Для вирощування у відкритому ґрунті або в горщиках бажано обирати вологі, родючі, нейтральні або слаболужні ґрунти. Буквиця лікарська походить з Європи.

Детальний опис

Буквиця лікарська – рослина, якій здавна приписують майже магічну силу для допомоги при хворобах шлунку, кишечнику та дихальних шляхів.

Ботанічна інформація

Буквиця лікарська (Betonica officinalis) – це багаторічна трав'яниста рослина, яка сягає 20–60 см заввишки, рідше до 80 см. Має потовщене або здерев'яніле кореневище, стебло пряме, неврозгалужене та опушене. Листя подовжене, яйцеподібне, прикореневі листки – на довгих черешках. Квітки темно-рожеві або пурпурові, зібрані у густі «фальшиві» колоски. Буквиця цвіте з липня по серпень.

Поширення та походження

Буквиця лікарська трапляється майже по всій Європі: від Північної Прибалтики, Південної Скандинавії, Британських островів до передгір'їв Уралу та Кавказу на сході. Зустрічається у Північній Африці (від Тунісу до Марокко), Малій Азії, Північній Америці та Азії. В Україні вона досить поширена від низин до пагорбів (до 700 м над рівнем моря), росте у світлих листяних лісах, на луках і пасовищах.

Використання / дозування

З давніх часів буквицю лікарську цінували за її лікувальні та навіть магічні властивості. Її використовували проти укусів змій, саджали біля будинків для захисту, а також додавали у трав'яні чаї та лікувальні мазі. У середньовіччі її вирощували біля монастирів та аптек.

Сучасні фітопрепарати та чаї на основі буквиці лікарської застосовують для підвищення настрою та зняття роздратування. Рослину рекомендують при захворюваннях травної системи із запаленнями слизової (особливо при кривавих проносах), диспепсії, підвищеній кислотності шлунка, інфекціях сечостатевої системи та алергіях.

Активні компоненти буквиці знижують високий артеріальний тиск та сприяють поліпшенню нервової системи при виснаженні, неврозах, збудженості, безсонні, депресії і навіть епілепсії. У народній медицині настій на сухій траві (подушка з 0,5 кг сушеної рослини) рекомендують для покращення сну, таку подушку оновлюють кожні 4–5 місяців. В англійській традиції буквиця використовується при труднощах із засинанням та поганих снах.

Зарубіжні народні цілителі призначають буквицю при тривожності, жовчнокам'яній хворобі, печії, високому тиску, мігрені, невралгіях та для профілактики надмірного потовиділення. Охолоджену мазь застосовують при різаних ранах та виразках.

Існують дані, що буквиця може гальмувати ріст певних пухлин в травному тракті і використовується для полегшення запалень кишечника. В австрійській народній медицині її призначають як внутрішньо, так і зовнішньо при захворюваннях дихальної, травної, нервової, гінекологічної систем та шкіри.

Зовнішньо буквицю використовують для обробки трофічних виразок ніг: для цього готують концентрований відвар для обмивань.

Активні речовини

Лікарською сировиною є трава буквиці лікарської, яку найкраще збирати на початку цвітіння, але можна й до осені. Містить фенілоцтові глікозиди, ацетозиди, різні ізомери, камфеозиди, форситозид B, лейкоспетозид B, дитерпени, а також дубильні речовини, гіркоти, ефірну олію, бетаїн, холін і танінову кислоту.

Традиційне дозування

Для лікування використовують корінь, траву й листя. Через специфічний смак краще вживати з медом, сиропом або іншим підсолоджувачем. Відвар буквиці лікарської рекомендують пити 2–4 рази на день, бажано до їди; також можна використовувати для примочок або закрапування у вуха при болях внаслідок запалення. Порошок із сухої трави вживають тричі на день «на кінчику ножа» після їжі. Настойку приймають по 35 крапель тричі на день до їди; для приготування використовують 60% спирт. В історичних рецептах буквицю змішували із розмарином, шавлією (іноді – ялівцем), імбиром, цукром та родзинками для зняття болю у кінцівках.