Болітовидна грибниця – Аурикулярія вушкоподібна

Загальні назви: Болітовидна грибниця, Аурикулярія вушкоподібна, болітовидка, вухо Іуди, іудине вухо, гриб-желе, желейний гриб, грибне вухо, желейне вухо, деревне вухо, Auricularia auricula-judae, Jew's ear, Judas’ ear, jelly ear, wood ear, tree ear, міжнародні й латинські синоніми

Латинська назва: Hirneola auricula-judae (Auricularia auricula-judae)

Походження: Азія, Австралія, Європа, Північна Америка

Короткий вступ

Дрібно різана солома, тирса або кукурудзяні качани заливаються водою на добу. Після зціджування субстрат насипають у пакети (на 2/3 об’єму), які далі кладуть у каструлю з водою й варять близько години. Після охолодження – інокуляція міцелієм болітовидної грибниці (продається в магазинах). Міцелій висипають, закриваючи пакет нещільно, та залишають при 25°C незалежно від освітлення. За кілька тижнів формується міцелій. Субстрат тримають у теплому місці, оптимальні умови – 25–30°C (ідеально: теплиця, парник, акваріум, банка). Достатньо світла, однак уникайте прямих променів. Гриб не збирають із зелених чи білих плодових тіл – зрізати слід лише здорові зрілі тіла, які після висушування стають чорними. Болітовидну грибницю вирощують і надворі, але краще використовувати теплицю чи парник для сталого температурного режиму. Стовбури й гілки бузини чорної розрізають на метр, свердлять отвори діаметром 15 мм, глибиною 20 мм (через кожні 10 см), куди вносять субстрат і замазують розтопленим воском. В теплиці при 30°C і вологості врожай формується за 30–40 діб. Плодоносіння триває 3–6 років залежно від якості деревини. Важливо забезпечити сталість світла й вологості.

Детальний опис

Болітовидна грибниця (Аурикулярія вушкоподібна) – широко розповсюджений їстівний гриб, який донедавна вважався непридатним до споживання. Сучасні дослідження демонструють, що цей гриб має протипухлинні, цукро- і холестеринознижувальні, а також антикоагулянтні властивості, позитивно впливаючи на профілактику тромбозів, варикозу та запальних захворювань вен.

Ботанічна інформація

Болітовидна грибниця (Аурикулярія вушкоподібна, Auricularia auricula-judae) – це поширений їстівний базидіальний гриб, переважно росте на чорній бузині. Плодові тіла форми «вуха», чашоподібні чи мушлевидні, вигнуті вгору, боком прикріплені до деревини, завширшки 2–10 см. Мають хрящувату, виражено еластичну структуру, інколи напівпрозорі, на дотик – гумові або желеподібні, у вологому стані – липкі. Внутрішня частина гладка, зовнішня – трохи опушена, з характерною зморшкуватістю, що утворює «жилки». Забарвлення варіюється від червоно-коричневого до каштанового, нижня сторона світліша. Зазвичай плодові тіла тримаються групами.

Поширення та походження

В Україні трапляється дуже часто, протягом усього року, навіть взимку. Найчастіше росте на живих і мертвих гілках бузини чорної. Назва пов’язана із легендою про Іуду Іскаріота, який нібито повісився на бузині – звідси й назва «вухо Іуди» (Jew's ear, jelly ear у міжнародній термінології).

Гриб характерний для зон помірного клімату; живе як на мертвій, так і на живій деревині. У народній європейській медицині з XVI століття використовувався для лікування болю в горлі, очних захворювань і жовтяниці.

Хоча гриб є європейським за походженням, найбільшої популярності здобув у Китаї, куди активно експортувався з Австралії на початку XX століття. Нині широко вживається як інгредієнт для китайських супів і страв, а також у китайській медицині.

Використання / дозування

Auricularia auricula-judae привернув увагу вчених завдяки лікувальному потенціалу. Дослідження 1980-х років довели наявність у грибі глюканових компонентів з потенційно протипухлинною дією (в експериментах на мишах з 180 саркомами). Водний екстракт мав дещо слабший ефект, ніж неводний, зате виявив помітну гіпоглікемічну властивість. Полісахариди гриба знижували рівень цукру в крові, інсуліну та цукру в сечі у мишей, а також зменшували всмоктування вуглеводів з їжі.

Гриб виявляє антикоагулянтний ефект – у полісахаридів кислого характеру спостерігали вплив на лікування тромбозу та захворювань, пов’язаних з закупорюванням судин (гострий інфаркт міокарда тощо).

Окрема сучасна наукова робота присвячена зниженню «поганого» холестерину під дією Аурикулярії. Цей гриб рекомендовано використовувати при гіперхолестеринемії як один з найбільш дієвих грибів природи у цій сфері.

Традиційно у фітотерапії використовувався у вигляді примочок/відварів для зменшення запалення очей та полегшення запалення носоглотки. Англійський ботанік Джон Джерард (1597 р.) рекомендував екстракт грибів у молоці або пиві при болях у горлі. Карл Клузіус (1601 р.) радив використовувати відвари для полоскання горла. У Шотландії та Ірландії гриб застосовували при болях у горлі та жовтяниці (відварювали в молоці).

Аурикулярію використовують у кухнях світу: вона має м’який смак і желеподібну консистенцію. Гриб придатний для сушіння з подальшою регідратацією, молоді плодові тіла найкраще використовувати для їжі після ретельної термічної обробки. Сухий гриб подрібнюють у порошок – додають до супів, соусів як натуральний загусник.

Активні речовини

Головні лікувальні властивості обумовлені високим вмістом полісахаридів, серед яких кислоти на основі манози, глюкози, глюкуронової кислоти та ксилози. Також підтверджено наявність глюканових сполук, корисних для здоров'я.

Традиційне дозування

Як зазначалось, болітовидна грибниця потребує тривалого відварювання. Частіше за все додається до гострих страв з м’ясом, супів, салатів із капустою та використовується як смакова та функціональна добавка в кулінарії.