Бай бу – Стемона японська

Детальний опис

Стемона японська – традиційна лікарська рослина Східної Азії з провідною роллю в догляді за здоров’ям легень.

Ботанічна інформація

Стемона – рід витких трав'янистих рослин, однорічників і підліскових кущів. Вперше описана близько 1790 року. Листки прості, цілокраї, серцеподібної форми, глянцеві, з помітними жилками, розміри залежать від місця зростання. Квітка стемони подовжена, рожево-фіолетова, складається з кількох довгих пелюсток та чашолистків. Лікарською сировиною є товстий, м’ясистий корінь, що занурюється у ґрунт на значну глибину.

Походження і поширення

Початково стемона походить зі Східної та Південно-Східної Азії, а також з прикордонних територій північної Австралазії. Сьогодні культивується переважно в Китаї, Індії, Тайвані, а ці країни є головними постачальниками цієї цінної рослини. Найбільші посіви розташовані у східній, південній, південно-західній частинах Китаю – тут її активно вивчають і використовують у народній медицині.

Використання / дозування

Стемона японська широко застосовується у традиційній китайській медицині й входить до переліку 50 найчастіше вживаних лікарських рослин. Її призначають самостійно або в поєднанні з іншими засобами для зволоження легень та полегшення дихання, особливо при респіраторних інфекціях. Одне з основних показань – гострий і хронічний кашель різного походження, а також профілактика та лікування захворювань легень і бронхів інфекційної етіології. Ця рослина унікальна для покращення стану легень курців, зокрема підтримує відновлення миготливого епітелію та пригнічує подразливий кашель. Біоактивні речовини стемони також сприяють зменшенню спазму бронхів і підтримують еластичність дихальних шляхів.

Для зовнішнього використання відвар стемони застосовують для обробки шкіри у випадку грибкових або паразитарних інфекцій (у тому числі в делікатних зонах), а також для миття та обробки волосся при ураженні вошами – екстракти з кореня проявляють значний антипаразитарний і протигрибковий ефект.

Дослідження за участю китайських лікарів продемонстрували антибактеріальну дію екстракту кореня стемони проти Neisseria meningitidis і Escherichia coli, а спиртовий витяг показав значний ефект. Окремі похідні стилбеноїдів мають середню антибактеріальну активність. Крім того, відзначена антивірусна активність щодо вірусу грипу А.

Деякі дослідження довели, що стемона може бути ефективною при новоутвореннях щитоподібної залози — її сполуки затримують ріст пухлин і стимулюють апоптоз (природну загибель пошкоджених клітин). Інші дослідники підтвердили нейропротекторний ефект у моделях неврологічних захворювань, зокрема при хворобі Паркінсона, що свідчить про багатообіцяючий потенціал рослини.

Діючі речовини

Основні біоактивні компоненти стемони – стилбеноїди, алкалоїдні похідні та сполуки стероїдної природи. Вони не мають дії анаболіків, однак володіють потужним антибактеріальним, антимікотичним та міорелаксаційним ефектом на гладку мускулатуру дихальних шляхів. До складу також входять вільні жирні кислоти, білки й органічні кислоти.

Дозування

Для внутрішнього застосування: 1 столова ложка (приблизно 10 г) сухого кореня стемони заливається холодною водою і вариться протягом 30 хвилин. Відвар вживають дрібними порціями протягом дня, можна поєднувати з медом або змішувати з лікувальними настоями. Корінь можна розмолоти у порошок для подальшого використання.

Для зовнішнього застосування: 20–30 г сухої сировини залити холодною водою, кип’ятити 30 хвилин, процідити і використовувати відвар для обробки уражених ділянок шкіри чи волосся.