Аїр звичайний – Акорус каліамус

Детальний опис

Аїр звичайний – універсальний трав'яний засіб для стимуляції апетиту, покращення травлення, а також можливої допомоги при ревматизмі.

Ботанічна інформація

Аїр звичайний (Acorus calamus) — багаторічна, дуже ароматна рослина, яка може сягати 1,5 м заввишки. Стебло аїру тригранне, біля основи з червонуватим відтінком. Листки вузькі, жорсткі, мечоподібні, до 2 см завширшки, з хвилястими краями. Стебло виростає із м’ясистого, розгалуженого, повзучого жовтувато-зеленого кореневища, товщиною до 3 см і довжиною до 50 см, яке на зломі біле зі структурою, що нагадує губку. Квітки жовтувато-зелені чи просто зелені, дуже дрібні, зібрані у витончені китиці-качани. Цвіте з червня по липень. Плід — червона ягода. У помірному кліматі України аїр не дає насіння, розмножується виключно вегетативно.

Поширення та походження

Батьківщина аїру, найімовірніше, південний схід Азії (Індія, Китай). Поширення відбувалося з Південного Китаю через Індію до інших частин світу. Сьогодні аїр можна зустріти майже по всій Європі, Азії та Північній Америці. В Україні він не є автохтонною рослиною та був завезений у XVI столітті, зокрема татарами. Зростає по всій країні у заболочених місцевостях: біля ставків, заплав річок, у мочарах і стоячих водах. Через осушення природних біотопів популяція аїру зменшується й рослина поступово стає рідкісною.

Використання / дозування

Перші письмові згадки про аїр звичайний датуються близько 1300 року до н.е.: в одному з єгипетських папірусів аїр згадується в комбінації з іншими травами як засіб для компресів при болях у животі і для виготовлення стародавніх парфумів.

У середньовічній Європі аїр часто плутали з ірисом, який широко використовувався у Римі та Греції. Також опис зустрічається у відомих європейських травниках XV–XVI століть. У пізньому XVI столітті аїр набув популярності у Великій Британії, де його вирощував і описав ботанік Джон Джерард.

У медичній практиці та народній медицині використовують висушене кореневище (Rhizoma calami). Народна медицина застосовує аїр як стомахік, для стимуляції секреції шлункового соку, для покращення травлення, зменшення спазмів гладкої мускулатури травного тракту і для підтримки обміну речовин при важкій їжі. Аїр є цінним компонентом стародавніх лікарських зборів для приготування шлункових антисептиків.

Його додають у шлункові краплі, гіркі настоянки, використовують для виготовлення лікерів задля покращення травлення. В індійській та ісламській кухні порошок із кореневища додають у солодкі страви, у США готують цукати, а молоді паростки вживають у салатах для підвищення апетиту. Офіційні джерела визнають, що аїр сприяє оптимальному стану травної системи і допомагає гармонізувати певні порушення.

Настій з аїру в народній медицині рекомендують для заспокоєння легких нервових станів, як м’який антидепресант, антиастматичний засіб, для підтримки сечовиділення та покращення настрою у літніх людей, післяопераційних пацієнтів тощо. Деякі джерела згадують виражену дію аїру проти алергій, для зовнішнього використання – у вигляді ванн при ревматизмі, екземі, повільному загоєнні ран та як загальнозміцнювальний засіб для тіла й духу. Доведено, що біологічно активні речовини кореневища аїру тонізують організм.

В аюрведі та традиційній китайській медицині аїр має тривалу історію застосування як м’який седатив, у великих дозах – як послаблюючий засіб, у комбінації з іншими рослинами – як діуретик. Аюрведа рекомендує аїр звичайний як кармінатив, для покращення травлення та як дієвий засіб для зниження побічних ефектів галюциногенів і психоактивних речовин.

Відомо, що кореневище аїру містить альфа- і бета-асарон, які здатні спричиняти легкі зорові галюцинації. Окремі дослідження підтверджують нейропротекторний ефект сполук аїру при експериментально викликаному інсульті та нейродегенеративних процесах у тварин.

Виявлено, що екстракти з кореневища й листя аїру мають виражену антиоксидантну, легку антибіотичну й антисептичну дію. Також у належній концентрації вони можуть бути ефективні проти кліщів. Подальші дослідження свідчать, що бета-асарон аїру може гальмувати ферменти адипогенезу, що сприяє зменшенню накопичення ліпідів у жирових клітинах і рівня ліпідів у плазмі крові.

Активні речовини

Основна фармакологічно активна частина – кореневище, у якому міститься 2–7% ефірної олії з перевагою моно- і сесквітерпенів (альфа-терпінеол, альфа-селінен, ліналоол, бета-гур’юнен, камфен). До складу також входять бета-асарон, слиз, цукри, дубильні речовини, гіркоти, корнеол, холін, глікозиди, смоли, вітамін C та акоренон.

Дозування

Кореневище аїру вживається внутрішньо у вигляді настоянок, порошку, настоїв, відварів, лікеру або цукатів. Для настою – 2 столові ложки сухого кореневища на 250 мл окропу, настоюють 15 хвилин, п’ють по 1 склянці 2 рази на день для дорослих. При втраті апетиту – 15–30 крапель настоянки, при метеоризмі дозу можна подвоїти (можливо використовувати з цукром). Відвар готують, проваривши 10 г сухого кореневища у 500 мл води 8 хвилин. Тривало без перерви аїр можна вживати не більше 6 тижнів, після чого зробити перерву на такий же строк.

Для зовнішнього застосування готують ванни, мазі, відвари для компресів чи полоскання рота. Для ванн – відвар з 600 г сухого кореневища на 4–5 л води, кип’ятити 15 хвилин, потім додати у ванну та розбавити водою до бажаного об’єму.